Головна Страхове законодавство Статті про страхування
promo

TOP статті

» Виникнення та розвиток страхування
» Класифікація ризиків та їхня оцінка
» Страхові фонди і форми їх організації
» Поняття страхового ризику та його основні характеристик ...
» Особливості функціонування страхових брокерів в Україні
» Управління ризиком
» Резерви страховика, їх види та порядок формування
» Страхування фінансово – кредитних ризиків
» Характеристика світових ринків страхування
» Поняття класифікації страхування та її значення

Пенсійне страхування

Як зазначалось, страхування життя поділяють на страхування капіталів і страхування рент. У разі страхування рент (ануїтетів) страхова компанія зазвичай пов'язує виконання своїх обов'язків з дожиттям страхувальника (застрахованого) до певного віку або строку, визначеного в договорі страхування. Страхування ренти передбачає, що страхувальник вносить до страхової компанії за один раз або розстроченими платежами певну суму, яку вона використовує для цілей інвестування. Після визначеного в договорі страхування часу (віку) страхувальник отримує певні виплати сам (якщо живий) або їх одержує особа, на користь якої був укладений договір страхування (чи спадкоємці). Договір страхування ренти може бути укладений як фізичною, так і юридичною особою. Фізичні особи можуть укласти договори страхування щодо себе або іншої особи. Основна вимога до фізичних осіб — це їхня дієздатність. Медичне засвідчення під час укладення договору страхування не проводиться. Юридичні особи (підприємства, організації, установи) можуть укладати договори страхування щодо своїх працівників.

Страхування ренти має на меті забезпечення страхувальникові звичного для нього матеріального стану, незалежно від змін, які пов'язані зі станом здоров'я, зменшенням або втратою працездатності, старістю. За допомогою різнобічних послуг, які можуть бути запропоновані страховиком у галузі страхування ренти, страхувальник (фізична особа) може забезпечити звичний матеріальний стан для рідних і близьких на випадок своєї смерті.

Договори страхування ренти відрізняються від інших договорів страхування тим, що страхова сума є тією сумою, яку виплачуватиме страховик страхувальнику (застрахованому) частками й періодично після настання певного часу (віку). Крім цього, страховик має виконувати свої обов'язки перед страхувальником (застрахованим) лише тоді, коли останній згідно з договором страхування сплатить всю суму внесків. При цьому обов'язок почати виплату певних сум може бути пов'язаний із закінченням сплати всіх обумовлених внесків. Але може бути встановлений також якийсь період між закінченням сплати внесків і початком виплати ренти.


Укладаючи договори страхування, сторони узгоджують питання про періодичність сплати страхових внесків (за один раз або частками: щомісяця, щоквартально або щорічно) та їх розмір, який залежить, зокрема, від віку страхувальника (застрахованого), його статі, періодичності сплати внесків тощо. Під час дії договору страхування страхувальникові надається право змінити розміри та періодичність виплат або розірвати договір й отримати викупну суму.

До основних видів страхування рент належить пенсійне страхування, яке має на меті охороняти матеріальні інтереси громадян.

Зазначимо, що пенсійне забезпечення в більшості країн здійснюється за рахунок державних пенсійних систем (у межах соціального страхування), пенсійними фондами й страховими компаніями та іншими фінансовими організаціями.

У багатьох країнах пенсійне забезпечення громадян здійснюється також приватними фондами (наприклад, пенсійні фонди підприємств). Зацікавленість підприємств у розвитку приватного страхування пояснюється тим, що продумана пенсійна програма може сприяти зменшенню плинності найбільш кваліфікованих кадрів. Крім того, підприємство, яке робить внески на страхування пенсії своїх працівників, має пільги щодо сплати податків.

Приватні пенсійні фонди найбільш поширені в тих країнах, де недостатньо розвинені державні пенсійні системи. Виплати з приватних пенсійних фондів можуть значно перевищувати розміри державних пенсій. Пенсійні фонди мають значні кошти, які вони інвестують в акції, облігації, нерухомість.

Пенсійні фонди можна поділити на фонди з встановленими розмірами внесків і фонди з встановленими розмірами виплат.

Фонди із встановленими розмірами внесків можуть бути накопичувальними, з виплатою прибутку й ощадні.

Накопичувальні фонди створюються за участю роботодавців, які роблять внески, встановлені у відсотках до заробітної плати працівників.

Другий тип передбачає, що частина прибутку, на яку має право працівник, передається йому, а решта — у пенсійний фонд.

Ощадні фонди створюються за рахунок коштів працівників, які самі роблять відрахування до пенсійного фонду, й роботодавців.

Фонди з встановленими розмірами виплат можуть бути з:

— твердими розмірами виплат упродовж того часу, коли здійснюються внески до пенсійного фонду (рік, квартал, місяць);

— розмірами виплат залежно від кількості років роботи і середнього заробітку працівника за весь період роботи;

— розмірами виплат залежно від кількості років роботи і середнього заробітку працівника за кілька років.

Роботодавець, який має намір розробити пенсійну схему, може піти кількома шляхами. По-перше, виходити з того, що це буде самостійно керована схема із залученням консультантів-профе-сіоналів. По-друге, повністю або частково передати пенсійну схему страховій компанії, що, до речі, має певні переваги, оскільки саме страхова компанія може забезпечити фундаментальний захист, має більше адміністративного досвіду й можливостей для інвестування тимчасово вільних накопичених коштів.

Пенсійне забезпечення може бути здійснене й шляхом придбання індивідуальних страхових полісів у страхових компаній. Як свідчить світовий досвід, страхові компанії, які пропонують страхування пенсій, є дуже надійними. Вони мають у десятки разів більші страхові резерви, ніж інші страховики. Договори страхування укладаються як індивідуально, так і з групою осіб.

Пенсійне страхування передбачає, що страхова компанія здійснює застрахованій особі виплати, які пов'язуються з виходом на пенсію або віком, встановленим договором страхування. Відповідальність страхової компанії за договорами страхування додаткової пенсії за домовленістю сторін може бути розширена. Так, додатково до умов договору страхування додаткової пенсії страхова компанія може взяти на себе відповідальність здійснити виплати в разі настання нещасного випадку або смерті страхувальника (застрахованого). Страхова компанія може надати страхувальникові можливість укласти договір страхування на користь іншої особи.

Індивідуальні договори страхування додаткової пенсії укладаються з дієздатними громадянами з урахуванням віку, статі й незалежно від стану здоров'я. Час початку виплати додаткової пенсії може бути як пов'язаний з настанням пенсійного віку, так і визначений за домовленістю сторін. Страхова сума обумовлюється під час укладення договору страхування, при цьому враховується розмір поточних виплат, які має здійснити страхова компанія. Крім цих основних виплат, у договорі страхування можуть бути передбачені й додаткові виплати, які є результатом участі страхувальника в прибутку страхової компанії. Страхувальникові надається право сплатити страхові платежі за один раз або періодичними внесками. Розмір страхових внесків залежить від тарифної ставки, страхової суми й статі страхувальника (застрахованої особи). Додаткова пенсія, залежно від змісту договору страхування, може бути виплачена страховиком упродовж життя застрахованого або визначеного при укладенні договору страхування періоду. Але можливі випадки, коли застрахований не дожив до часу виплати пенсії або отримував її лише впродовж короткого проміжку часу. У цих випадках відповідно до умов страхування страхова компанія виплачує вигодонабувачеві (спадкоємцям) або певну кількість пенсій (визначається під час укладення договору страхування), або різницю між обумовленою кількістю пенсій і сумою, яка вже була сплачена застрахованому за його життя.

Під час укладення договору страхування встановлюється порядок виплати пенсій (щомісячно, за кожен рік та ін.). Умовами договору страхування може бути передбачено, що за життя застрахованого він особисто отримує додаткову пенсію, а у разі його смерті — визначений ним вигодонабувач, (у повному обсязі додаткової пенсії, передбаченої для застрахованого, або в її частині довічно).

Умови проведення страхування додаткової пенсії можуть передбачати надання страхувальникам пільг. Так, після визначеного строку страховик може надати страхувальнику можливість отримати позику під заставу накопиченого до часу звертання за позикою резерву.

У квітні 1998 року Президент України ухвалив «Основні напрями реформування пенсійного забезпечення в Україні, які передбачили створення трирівневої пенсійної системи, яка поєднувала б елементи державного солідарного та приватного пенсійного забезпечення. У середині 2003 року було прийнято Закон України «Про недержавне пенсійне забезпечення». Відповідно до нього одними з основних учасників пенсійної реформи визначені страхові компанії, банки та пенсійні фонди.
Категорія: Страхові послуги




Матеріали сайту призначені виключно для ознайомлення і не можуть бути використані в інших цілях.