Головна Страхове законодавство Статті про страхування
promo

Сутність страхування від нещасних випадків

У світовій практиці найчастіше застосовуються такі два основних типи систем страхування від нещасних випадків:

—системи страхування, що використовують єдиний фонд страхування від нещасних випадків на виробництві й професійних захворювань;

—системи страхування, які використовують різні форми приватного страхування, що регулюються законодавчими нормами.

У деяких країнах законодавчо не передбачене обов'язкове страхування працівників від виробничого травматизму й професійних захворювань. Обов'язок відшкодувати шкоду працівникам у разі виробничого травматизму покладається на підприємців. Працівники при цьому мають право на добровільній основі страхувати себе на випадок втрати здоров'я від нещасних випадків на виробництві.

Страхування від нещасних випадків здійснюється з метою забезпечення страхувальникам (застрахованим) страхового захисту на випадок втрати здоров'я або смерті внаслідок нещасного випадку.

Об'єктом страхування від нещасних випадків є майнові інтереси застрахованого, пов'язані зі зниженням доходу і (або) додатковими витратами у зв'язку з втратою працездатності, а також його смертю внаслідок нещасного випадку. Під час страхування від нещасних випадків до страхових випадків, які сталися під час дії договору страхування, відносять такі:

—тимчасова втрата загальної працездатності;

—постійна втрата загальної працездатності (інвалідність);

—смерть застрахованого внаслідок нещасного випадку.

Цей перелік може бути розширений страховиком.

Під час проведення страхування від нещасних випадків для страховика важливо мати точне уявлення про те, що треба розуміти під терміном «нещасний випадок». В економічній літературі є різні дефініції цього поняття. Так, К. В. Воблий1 визначає нещасний випадок як зовнішню, раптову подію, що примусовим чином і поза волею постраждалого завдає йому тілесного пошкодження, яке іноді призводить до передчасної смерті, частіше за все позбавляє його тимчасово або назавжди працездатності (інвалідність). З цього визначення випливає три характерні ознаки нещасного випадку:


по-перше, він викликається зовнішньою подією;

по-друге, він виникає поза волею застрахованої особи;

по-третє, ця подія завдає шкоду здоров'ю або життю.

С. Ю. Янова вказує, що під нещасним випадком звичайно розуміють раптовий, не передбачений зовнішній вплив на організм людини, внаслідок якого відбувається тимчасовий або постійний розлад здоров'я, а також смерть застрахованого.

А. А. Александров вважає, що під нещасним випадком розуміється така раптова короткострокова подія, яка призвела до травматичного пошкодження або іншого розладу здоров'я застрахованого.

Таким чином, у наведених вище визначеннях поняття «нещасний випадок» є спільні його ознаки, а саме: зовнішня, раптова подія, подія, яка завдає шкоди життю або здоров'ю. Крім цього, А. А. Александров вказує й на те, що подія є короткостроковою й випадки втрати здоров'я, які пов'язані з тривалою роботою на шкідливому виробництві, з професійними захворюваннями або із захворюваннями, які тривалий час не хвилювали застрахованого, але раптово для нього виявились в різкому погіршенні стану здоров'я, відносно даного договору, страховими не вважаються. Ця ознака нещасного випадку (короткостроковість події) є важливою для його характеристики й повинна враховуватися при його визначенні як страхової події.

Головною технічною основою для страхування від нещасних випадків є статистика нещасних випадків, яка вказує на те, як по-різному нещасні випадки поширюються на окремі органи застрахованої особи та як розподіляються за видами занять (діяльності).

Як зазначалося, залежно від умов страхування кожної страхової компанії, перелік послуг, які надаються страхувальникам під час укладання договору страхування від нещасних випадків може бути розширений. У нього можуть бути включені, наприклад, виплати пенсій з інвалідності, втрати годувальника, сплата витрат на протезування й косметичні операції, необхідність яких пов'язана із завданням шкоди здоров'ю від нещасного випадку, оплата витрат на санаторно-курортне лікування, необхідне для відновлення здоров'я після отриманих унаслідок нещасного випадку травм, а також виплата компенсацій у разі втрати професійної працездатності через нещасний випадок.

Під час вирішення питання про можливість укладення договору страхування від нещасних випадків, а також вартість страхової послуги страховик ураховує наявність існуючих щодо страхувальника ризиків (суб'єктивний ризик, професія, вік тощо). Так, страховики не схильні укладати договори з особами, які хочуть їх укласти на дуже великі страхові суми або вже є клієнтами цієї ж страхової компанії, унаслідок чого загальна страхова сума з укладених договорів страхування буде дуже висока; за короткий час кілька разів зверталися до страховика за виплатами, пов'язаними з наслідками нещасного випадку.

Для визначення ступеня ризику важливе значення має також урахування особливостей професійної діяльності страхувальника (застрахованого), позаяк деякі професії пов'язані з надзвичайним ризиком, наприклад, артистів балету, цирку, водолазів.

Під час вирішення питання про можливість укладення договору страхування страхова компанія обов'язково враховує стан здоров'я страхувальника (застрахованого). У зв'язку з цим, умовами договору страхування може бути передбачений попередній медичний огляд страхувальника, якщо страховик має щодо нього сумніви (наявність захворювань або фізичних дефектів, які можуть підвищувати вірогідність настання нещасного випадку, подовжити період одужання, збільшити витрати на лікування).

Важливе значення для визначення ступеня ризику має врахування віку страхувальника (застрахованого). Вважається, що ризик настання нещасного випадку зі страхувальником (застрахованим) збільшується із збільшенням його віку, що пов'язане з фізичними змінами в організмі. При цьому також зростає й період реабілітації після настання нещасного випадку. Але при цьому страховики зважають на те, що з віком людина стає більш обережною, що також має бути враховано під час визначення ступеня ризику. З огляду на це, страховики вважають за доцільне приймати на страхування ризики щодо осіб у віці не більш як 65 років. Щодо постійних страхувальників, то страховики вважають за можливе продовження страхування до 70—75 років.

Укладаючи договір страхування, страхувальник повинен знати, що він не завжди може розраховувати на виплату від страховика. Зокрема, це стосується випадків скоєння страхувальником (застрахованим) навмисного злочину, який призвів до настання страхового випадку; здійснення вигодонабувачем навмисного злочину, який зумовив настання смерті страхувальника (застрахованого); управління страхувальником (застрахованим) транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного або токсичного сп'яніння чи передача управління транспортним засобом особі, яка перебуває в такому стані; навмисне завдання страхувальником (застрахованим) собі тілесних ушкоджень тощо.

Договір страхування від нещасних випадків може бути короткостроковим (укладений на строк до 1 року, на час певних робіт або змагань), або довгостроковим (укладений на 1 рік і більше). Договір іноді може бути укладений і довічно (найбільш популярний за кордоном).

Договором страхування може бути передбачено, що він діє під час виконання застрахованим своїх службових обов'язків, включаючи час, необхідний на шлях від дому до місця виконання службових обов'язків і на зворотний шлях або поширюється лише на побутові ризики або охоплює й одне, й друге. Що більший проміжок часу покривається страхуванням, то дорожче воно коштує страхувальнику.

Під час дії договору страхування він може бути припинений за обґрунтованою заявою однієї із сторін.

Щодо виплат, які мають бути здійснені за умовами договору страхування, необхідно знати, що вони проводяться, якщо нещасний випадок мав місце впродовж обумовленого строку дії договору, а також зазвичай, якщо наслідки нещасного випадку (втрата працездатності або смерть застрахованого) настали не пізніше встановленого договором строку (зазвичай не більше 1 року від дня закінчення строку договору), але в зв'язку з нещасним випадком, який мав місце в період його дії.

У разі настання страхового випадку, наслідком якого є смерть страхувальника (застрахованого), страховик повинен виплатити вигодонабувачу страхову суму. У зв'язку з цим необхідно звернути увагу на таке: страховики визначають мінімальний проміжок часу між датою нещасного випадку й смертю застрахованого. У разі перевищення цього строку смерть уже не вважається страховим випадком. Якщо під час дії договору страхування застрахованому була здійснена виплата, пов'язана із цим же страховим випадком (повна або часткова інвалідність), то вона враховується у разі виплат на випадок смерті. Якщо внаслідок нещасного випадку застрахований отримує інвалідність, то страховик виплачує йому повну страхову суму або її частку (залежно від ступеня втрати працездатності й встановленої групи інвалідності). Ступінь втрати працездатності може бути встановлений на основі розроблених страховиком таблиць, які є невід'ємною частиною умов страхування.

Якщо внаслідок нещасного випадку застрахований тимчасово втратив працездатність, йому може бути здійснена страхова виплата у вигляді щоденної допомоги на весь період лікування у відсотках до страхової суми в день або в конкретному грошовому розмірі (але загальна сума страхових виплат не може перевищувати розміру страхової суми, встановленої для цього ризику).

Після настання страхового випадку страхувальник (застрахований, вигодонабувач) зобов'язаний негайно звернутися до лікаря й повідомити страховика про нещасний випадок.

Після того, як страховик отримає всі необхідні, передбачені договором страхування документи від страхувальника (застрахованого, вигодонабувача), у підтвердження нещасного випадку, а також після завершення обслідування, необхідного для визначення ступеня втрати працездатності, страховик зобов'язаний упродовж 1 місяця або в інші строки, встановлені договором, скласти страховий акт і здійснити виплату.

Страхування здоров'я громадян може проводитись в обов'язковій і добровільній формах.

З 1 квітня 2001 року набув чинності Закон України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві і професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності». Дія цього Закону поширюється на осіб, які працюють за умовами трудового договору (контракту) на підприємствах, в установах, організаціях, незалежно від їх форм власності та господарювання, на фізичних осіб, та осіб, які самостійно забезпечують себе роботою, й громадян — суб'єктів підприємницької діяльності. Єдиним страховиком з цього виду страхування було визначено Фонд соціального страхування від нещасних випадків. Таким чином, страховики не мають можливості брати участь у такому страхуванні. Разом з тим, Закон України «Про страхування» покладає проведення цілого ряду видів страхування від нещасних випадків в обов'язковій формі саме на страховиків (страхування життя й здоров'я спеціалістів ветеринарної медицини, особисте страхування від нещасних випадків на транспорті, страхування спортсменів вищих категорій тощо).

Важливе значення в забезпеченні страхового захисту громадян від нещасних випадків має добровільна форма страхування, яка достатньо широко представлена на українському страховому ринку.

На страховому ринку України страхуванням від нещасних випадків займаюється багато компаній. Серед них помітну роль відіграють HACK «Оранта», ЗАТ СК «ІНГО-Україна», ЗАТ «УАСК «АСКА», «Міжрегіональна СК «Надра», ВАТ «Українська пожежно-страхова компанія».
Категорія: Страхові послуги




Матеріали сайту призначені виключно для ознайомлення і не можуть бути використані в інших цілях.