Головна Страхове законодавство Статті про страхування
promo

Обов'язкове страхування від нещасних випадків

Обов'язкове страхування від нещасних випадків здійснюється в тих випадках, коли законом на вказаних у ньому осіб покладається обов'язок страхувати в якості страхувальників життя й здоров'я інших осіб. Якщо за добровільного страхування від нещасних випадків ініціаторами страхування є фізичні чи юридичні особи, то за обов'язкового страхування ініціатива виходить від держави, яка в формі закону зобов'язує фізичних та юридичних осіб вносити кошти для забезпечення суспільних інтересів.

Як свідчить світовий страховий досвід, обов'язкове страхування від нещасних випадків здійснюється за трьома напрямами:

—обов'язкове страхування від нещасних випадків як один з елементів соціального страхування, що покриває ризики виробничого травматизму та професійних захворювань. Страхові внески цього напряму обов'язкового страхування повністю сплачує роботодавець;

—обов'язкове державне страхування життя й здоров'я тих категорій державних службовців, чия професійна діяльність пов'язана з підвищеним ризиком нещасного випадку під час виконання службових обов'язків. Таке страхування здійснюється з метою надання страхового захисту застрахованим особам на випадок смерті, втрати працездатності через травму, каліцтво, тілесні ушкодження, що настали під час виконання службових обов'язків унаслідок нещасних випадків;

—обов'язкове особисте страхування пасажирів, яких перевозять повітряним, залізничним, водним та автомобільним транспортом на міжміських і туристичних маршрутах. Страхуванням покривається ризик смерті або отримання травми й тілесних ушкоджень унаслідок нещасного випадку, пов'язаного з поїздкою.

Обов'язкове страхування від нещасних випадків в Україні охоплює загалом усі ці позиції. До обов'язкового страхуванні від нещасних випадків, що здійснюється страховиками в Україні, зокрема належать: особисте страхування від нещасних випадків на транспорті; страхування спортсменів вищих категорій; страхування життя й здоров'я спеціалістів ветеринарної медицини; особисте страхування медичних і фармацевтичних працівників (крім тих, які працюють в установах та організаціях, що фінансуються з Державного бюджету України) на випадок інфікування вірусом імунодефіциту людини під час виконання ними службових обов'язків.


Як зазначалося, серед обов'язкових видів страхування від нещасних випадків є обов'язкове особисте страхування від нещасній випадків на транспорті, введене постановою Кабінету міністрів України від 14 серпня 1996 року №959 «Про затвердження Положення про обов'язкове особисте страхування від нещасних випадків на транспорті».

Цим видом страхування охоплені такі особи:

— пасажири залізничного, морського, внутрішнього водного, автомобільного та електротранспорту, крім внутрішнього міського; — працівники транспортних підприємств, незалежно від форм власності та видів діяльності, які безпосередньо зайняті на транспортних перевезеннях (наприклад, водії автомобільного електротранспорту, кондуктори, працівники медичної допомоги).

Пасажири вважаються застрахованими з моменту оголошення посадки в морське або річкове судно, поїзд або інший транспортний засіб аж до завершення поїздки. Водії вважаються застрахованими лише на час обслуговування поїздки.

Зауважимо, що таке страхування не поширюється на пасажирів морського та внутрішнього водного транспорту на прогулянкових лініях, внутрішнього водного транспорту, внутрішнього міського сполучення й переправ, а також пасажирів автомобільного та електротранспорту на міських маршрутах. Страхувальниками за умовами цього виду страхування є пасажири, що купують білет на проїзд, у вартість якого входить страховий платіж (до 2 % вартості проїзду). Транспортна організація, яка виступає агентом страховика, що має ліцензію на право здійснення обов'язкового особистого страхування від нещасних випадків на транспорті, відповідно до укладеної агентської угоди, видає кожному застрахованому страховий поліс.

Одержані від страхувальників страхові внески транспортна організація перераховує відповідному страховику. Слід зазначити, що пасажири, які мають право на безплатний проїзд відповідно до чинного законодавства, підлягають обов'язковому особистому страхуванню без сплати страхового внеску й без отримання ними страхового поліса.

Страхувальниками для водіїв виступають юридичні особи або дієздатні громадяни — суб'єкти підприємницької діяльності, які є власниками транспортних засобів або експлуатують їх й уклали зі страховиком договір страхування. Страховий платіж під час страхування цієї категорії осіб визначається у розмірі до 1 % страхової суми за кожного застрахованого.

Для кожного застрахованого розмір страхової суми становить 500 неоподаткованих мінімумів доходів громадян.

Обов'язкове особисте страхування від нещасних випадків на транспорті здійснюється на випадок:

—загибелі або смерті застрахованого внаслідок нещасного випадку на транспорті;

—отримання застрахованим травми внаслідок нещасного випадку на транспорті в разі встановлення йому інвалідності;

—тимчасової втрати застрахованим працездатності внаслідок нещасного випадку на транспорті.

У разі настання страхового випадку транспортна організація зобов'язана скласти акт про нещасний випадок, видати довідку потерпілому, який мав право на безплатний проїзд відповідно до чинного законодавства із зазначенням відомостей про страховика.

За умовами страхування страховик повинен виплатити:

—у разі загибелі або смерті застрахованого внаслідок нещасного випадку на транспорті (100 % страхової суми);

—у разі отримання застрахованим травми внаслідок нещасного випадку на транспорті за умови встановлення йому інвалідності (І група — 90 %; II група — 75 %; III група — 50 % страхової суми);

—у разі тимчасової втрати застрахованим працездатності за кожну добу — 0,2 % страхової суми, але не більш як 50 % цієї суми.

Для отримання страхової суми застрахований (його сім'я чи спадкоємці) повинен надати страховику заяву про виплату, акт про нещасний випадок, листок непрацездатності або довідку спеціалізованих установ про встановлення інвалідності, у разі загибелі чи смерті застрахованого внаслідок нещасного випадку — копію свідоцтва про смерть і документ про правонаступництво для спадкоємців, а також страховий поліс чи документ, що його замінює.

Обов'язкове страхування спортсменів вищій категорій було введене постановою Кабінету Міністрів України від 31 травня 1995 року № 378 «Про затвердження Порядку та умов обов'язкового державного страхування спортсменів вищих категорій». Обов'язковому страхуванню від нещасних випадків підлягають спортсмени збірних команд України. Таке страхування здійснюється за рахунок коштів державного бюджету, що виділяються на утримання штатних збірних команд України.

Страхування здійснюється на випадок:

—загибелі або смерті застрахованого на час підготовки до змагань та участі в них;

—втрати застрахованим працездатності внаслідок поранення, контузії, травми або каліцтва, захворювання чи інвалідності, що сталися під час підготовки до змагань та участі в них.

Передбачено, що при настанні страхової події страховик виплачує страхову суму у разі:

—загибелі чи смерті застрахованого під час підготовки до змагань та участі в них його спадкоємцям — у розмірі 10-річного грошового утримання застрахованого за останньою посадою, яку він обіймав;

—втрати застрахованим працездатності внаслідок поранення, контузії, травми чи каліцтва, що сталися під час підготовки до змагань та участі в них, у розмірі, який визначається з розрахунку середньої заробітної плати пропорційно терміну втрати працездатності, встановленого медичним закладом, якщо ушкодження здоров'я застрахованого належить до категорії тяжких травм;

— встановлення застрахованому інвалідності (в період чинності договору страхування), до якої призвів нещасний випадок, що стався під час підготовки до змагань або участі в них (І група — 100 %; II група — 80 %; III група — 60 % страхової суми).

У виплаті застрахованому страхової суми може бути відмовлено, якщо страховий випадок:

—є наслідком вчинення застрахованим навмисного злочину або дій в стані алкогольного, токсичного або наркотичного сп'яніння;

—є наслідком навмисно завданих самому собі застрахованим тілесних ушкоджень;

—стався із застрахованим, який брав участь у підготовці до змагань або в змаганнях з порушенням правил медичного огляду.

Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 22 лютого 1994 року № 116 «Про затвердження Умов обов'язкового (додаткового) страхування життя і здоров'я спеціалістів ветеринарної медицини» з 1 січня 1994 року був введений відповідний вид обов'язкового страхування.

Обов 'язкове страхування життя й здоров 'я спеціалістів ветеринарної медицини поширюється на лікарів, фельшерів і техніків ветеринарної медицини, які здійснюють діагностичні, профілактичні, оздоровчі, лікувальні роботи в тваринництві, ветеринарно-санітарну експертизу тваринницької продукції та надають інші ветеринарні послуги власникам тварин (застраховані).

Страхування здійснюється на випадок загибелі (смерті), каліцтва чи професійного захворювання, що настали в зв'язку з виконанням службових обов'язків, під час боротьби із зоонозними захворюваннями та безпосередніх маніпуляцій з тваринами.

Страхові платежі сплачуються страхувальниками (установами державної ветеринарної медицини, що мають позабюджетні надходження). Щорічний страховий внесок за кожного застрахованого встановлено в розмірі 8 % мінімального розміру його заробітної плати.

У разі настання страхового випадку відповідно до умов страхування страховик сплачує страхову суму:

— спадкоємцям застрахованого в розмірі п'ятирічної заробітної плати застрахованого за останньою посадою, яку він обіймав до настання страхового випадку або його наслідків, що виникли впродовж року, у результаті яких застрахований загинув (помер);

—застрахованому в розмірі його чотирирічної заробітної плати за останньою посадою, яку він обіймав до встановлення інвалідності, якщо в результаті страхового випадку або його наслідків, що виникли впродовж року, застрахованому встановлено І чи II групу інвалідності;

—застрахованому в розмірі його трирічної заробітної плати за останньої посадою, яку він обіймав до встановлення інвалідності, якщо в результаті страхового випадку або його наслідків, що виникли впродовж року, застрахованому встановлено III групу інвалідності.

Страхова сума може бути не виплачена, якщо страховий випадок настав у зв'язку з вчиненням застрахованим навмисного злочину або є наслідком вчинення застрахованим дій у стані алкогольного, наркотичного або токсичного сп'яніння; страховий випадок є наслідком навмисно заподіяних самому собі тілесних ушкоджень.
Категорія: Страхові послуги




Матеріали сайту призначені виключно для ознайомлення і не можуть бути використані в інших цілях.