Головна Страхове законодавство Статті про страхування
promo

Страхування від перерв у виробництві внаслідок знищення або пошкодження майна

Успішна комерційна діяльність будь-якого суб'єкта підприємницької діяльності залежить від безперервного випуску продукції, її продажу або надання послуг. Але випадкові події можуть призвести до перерв у господарській діяльності підприємства. Якщо підприємство має страховий поліс, що покриває збитки, пов'язані з пошкодженням або знищенням майна, то недоотриманий прибуток унаслідок зупинки виробництва через шкоду, завдану майну підприємства, за цим полісом не компенсується. Такі втрати підприємств відшкодовуються лише за договором страхування від перерв у виробництві.

Як свідчить практика, втрати, які несуть підприємства внаслідок недоотримання прибутку, можуть значно перевищувати майнові збитки підприємства. Наприклад, внаслідок пожежі на нафтопереробному заводі в Техасі (США) збиток становив 6 млн. доларів, а втрата прибутку через спричинені матеріальні збитки — 31,5 млн. доларів .

Причини збитків підприємства, наслідком яких є втрата прибутку, можуть бути різні. Умовно їх можна поділити на: суспільно-політичні чинники (страйки, воєнні дії); аварії та пожежі; стихійні явища та несприятливі погодні умови; комерційні чинники.

До останніх можна віднести: невиконання постачальником зобов'язань; відсутність договорів на поставку необхідних для виробництва матеріалів тощо.

Складним для страхових компаній є страхування втрати підприємством прибутку через суспільно-політичні та комерційні чинники в умовах нестабільної економічної ситуації. Тому за сучасних умов в Україні поширеним стає страховий захист підприємств від перерв у виробництві через пошкодження або знищення майна внаслідок пожежі, вибуху, стихійних явищ. Цей вид страхування є логічним доповненням до вогневого страхування, оскільки доволі часто збитки через пошкодження або знищення майна внаслідок подій, обумовлених договором, призводять до перерви у виробництві та втрати підприємством очікуваного прибутку.


Таке комплексне покриття почало застосовуватися в західних країнах лише в XIX столітті. У 1857 році англійська страхова компанія «Аlsасе» впровадила страхування від «бездіяльності» (одна з ранніх форм страхування доходу) . У разі настання страхового випадку страхове відшкодування з додаткового договору (покриття втрати доходу) виплачувалось у тому самому розмірі, що й за основним полісом, який покривав майнові збитки.

У 80-х роках XIX століття французькі страховики почали активно впроваджувати цей вид страхування. У 1899 році в європейську практику ввійшов запропонований компанією «Людовік Маклелан Ман» британський варіант страхування втрати прибутку. Відповідальність страховика виникала внаслідок зниження оборотів підприємства через пожежу. Новий страховий продукт отримав назву «що майже страхування».

У 1911 році в Німеччині впроваджено перші класичні умови страхування від перерв у виробництві внаслідок пожежі та інших подій.

У країнах колишнього СРСР страхування майна підприємства та страхування втрати його прибутку через перерву в виробництві почало проводитися комплексно комерційними страховими компаніями лише на початку 90-х років минулого століття. Отже, за сучасних умов страхування від перерв у виробництві має значні перспективи.

Метою цього виду страхування є захист підприємств та організацій від втрат, які вони несуть у зв'язку з неможливістю впродовж певного часу здійснювати господарську діяльність унаслідок настання страхових випадків, передбачених договором.

Одночасне укладення договорів страхування майна та страхування від перерв у виробництві є вигідним як для страхувальника, так і страховика. Економічний інтерес підприємства у проведенні цих двох видів страхування разом очевидний, адже пошкодження або знищення майна внаслідок страхового випадку дуже часто призводить до зупинки у виробництві. Втрати, які несе підприємство під час зупинки, можуть у кілька разів перевищувати матеріальні збитки. У разі поєднання цих двох видів страхування страхова компанія зацікавлена провести швидше виплати з майнового збитку, оскільки внаслідок їх затримання збільшується термін простою й відповідно зростають виплати по II договору (страхування від перерв у виробництві).

Комплексне покриття дає змогу страховику зменшити витрати, пов'язані з визначенням збитку у разі виникнення страхових подій, оскільки обсяг страхової відповідальності страховика за цими видами страхування збігається.

Об'єктом страхування від перерв у виробництві є фінансові втрати під час зупинки, які включають:

- поточні витрати страхувальника з продовження господарської діяльності в період вимушеної перерви у виробництві;

- втрату прибутку внаслідок перерви у виробництві.

Поточні витрати страхувальника з продовження господарської діяльності — це витрати, які він за будь-яких обставин продовжує нести в період перерви у виробництві, аби після відновлення майна, пошкодженого або знищеного внаслідок страхового випадку, якнайшвидше поновити перервану господарську діяльність.

До поточних витрат включають:

—заробітну плату робітників і службовців;

—орендну плату;

—амортизаційні відрахування;

—податки та збори, які підлягають сплаті підприємством незалежно від результатів своєї господарської діяльності;

—відсотки по кредитах або інших залучених коштах;

—інші витрати.

До складу поточних витрат не включають:

—-податок на додану вартість та інші непрямі податки;

—витрати на придбання сировини та матеріалів, які використовуються в господарській діяльності страхувальника;

—штрафи, пені та інші штрафні санкції, якщо вони безпосередньо не пов'язані зі застрахованою діяльністю.

Під втратою прибутку розуміють той очікуваний прибуток, який страхувальник отримав би від своєї господарської діяльності за період вимушеної перерви у виробництві.

Страхова сума в страхуванні від перерв у виробництві внаслідок знищення або пошкодження майна визначається таким чином, щоб вона покривала недоотримання виручки в розмірі прибутку й поточних витрат страхувальника.

У страхуванні малих підприємств від перерв у виробництві фахівці радять застосовувати спрощену форму визначення страхової суми. Отже, страхова сума встановлюється в такому розмірі, в якому визначається страхова сума зі страхування майна від вогню та інших небезпек. Такий підхід мотивований тим, що суми страхового відшкодування, які виплачуються малим підприємствам унаслідок втрати прибутку не надто перевищують виплати зі збитків, завданих майну підприємства.

Страхова сума може також установлюватись у розмірі, що дорівнює показникам випуску продукції за попередній рік.

Страхова премія за даним видом страхування обчислюється спеціалістами індивідуально для кожного страхувальника з врахуванням особливостей виробництва, ступеня ризику та можливостей швидкого відновлення діяльності. Інколи застосовують спрощений метод розрахунку страхової премії. При її визначенні за основу приймають діючі тарифні ставки по страхуванню майна підприємств. Як свідчить практичний досвід, в середньому непрямі збитки на 50 % перевищують прямі. Тому тарифні ставки в страхуванні від перерв у виробництві дорівнюють:

Тпр = Тм х 1,5

де Тпр — тарифна ставка в страхуванні підприємств від втрат внаслідок простою, а Тм — тарифна ставка по страхуванню майна.

Франшиза. У страхуванні від перерв у виробництві завжди передбачається франшиза, яка визначається:

—у грошових одиницях;

— в одиницях часу.

У першому випадку на власній участі страхувальника залишається збиток, розмір якого не перевищує величину, встановлену у вигляді певної грошової суми. В другому — установлюється мінімальна кількість днів простою, які не покриваються страховим захистом. Тривалість простою в одиницях часу залежить від розміру підприємства та його резервів, складових приміщень, де можуть зберігатися власні напівфабрикати та можливість їх використання у складних ситуаціях.
Категорія: Страхові послуги




Матеріали сайту призначені виключно для ознайомлення і не можуть бути використані в інших цілях.