Головна Страхове законодавство Статті про страхування
promo

TOP статті

» Виникнення та розвиток страхування
» Класифікація ризиків та їхня оцінка
» Страхові фонди і форми їх організації
» Поняття страхового ризику та його основні характеристик ...
» Управління ризиком
» Особливості функціонування страхових брокерів в Україні
» Резерви страховика, їх види та порядок формування
» Страхування фінансово – кредитних ризиків
» Характеристика світових ринків страхування
» Поняття класифікації страхування та її значення

Страхування від перерв у виробництві. Урегулювання збитку, виплата страхового відшкодування.

Особливість цього виду страхування полягає в тому, що розмір збитків безпосередньо залежить від терміну перерви у виробництві. Тому важливо визначити тривалість відповідальності страховика, тобто період, упродовж якого він зобов'язаний відшкодувати збитки. У страхуванні від перерв у виробництві страховик обмежує свою відповідальність гарантійним строком який передбачає максимальний термін зупинки господарської діяльності страхувальника, за наслідками якої він несе відповідальність щодо збитків. Гарантійний строк відповідальності встановлюється в межах від 3 місяців до 2 років. Максимальний термін відповідальності визначають так, щоб цей період був достатнім для відновлення виробництва та комерційної діяльності підприємства. Тому період відповідальності страховика може перевищувати строк дії договору страхування. У такому разі, навіть після закінчення строку дії договору відносини між страховиком і страхувальником зберігаються.

Зауважимо, що у визначенні страховиками терміну простою існують істотні розбіжності. У США страховики вважають, що перерва у виробництві закінчується, коли підприємство технічно підготовлене до подальшого випуску продукції. У Німеччині перерва у виробництві закінчується з моменту досягнення підприємством своєї комерційної готовності, тобто відновлення страхувальником зв'язків, утрачених у період простою. Тому страхове покриття, умови якого передбачають зобов'язання страховика відшкодовувати збитки до настання комерційної готовності страхувальника називають повним страхуванням від перерви у виробництві. Якщо ж за умовами договору строк відповідальності страховика обмежують періодом відновлення тільки виробництва, то таке страхове покриття називають страхуванням від основних збитків.


Відповідальність страховика сплатити страхове відшкодування в страхуванні від перерв у виробництві виникає за наявності таких умов:

—пожежа або інша страхова подія, обумовлена договором;

—пошкодження або знищення майна через страхову подію;

—перерва в господарській діяльності підприємства внаслідок пошкодження або знищення майна.

Для розрахунку збитку страхувальника в страхуванні від перерв у виробництві визначають: поточні витрати, пов'язані з продовженням застрахованої діяльності в період зупинки у виробництві та розмір недоотриманого прибутку.

Під час встановлення суми страхового відшкодування страховик ураховує додаткові витрати страхувальника, здійснені з метою скорочення збитку. У додаткові витрати включають: витрати, пов'язані з введенням додаткових змін, терміновим ремонтом, переданням частини роботи іншим підприємствам, прискоренні поставки майна, необхідного для відновлення господарської діяльності тощо. Але не підлягають відшкодуванню такі витрати, унаслідок яких страхувальник отримує певну вигоду: збільшує обсяг випуску продукції, скорочує витрати, модернізує виробництво.

У світовій практиці страхування додаткових витрат зазвичай здійснюється в якості розширеного покриття до страхування від перерв у виробництві, а також може існувати як окремий вид страхування. Договори страхування додаткових витрат часто укладаються підприємствами (організаціями), які особливо чутливі до втрати клієнтів або покупців унаслідок простою.

Отже, витрати у разі зупинки виробництва можна розрахувати за формулою:

(1)

де Тар — час простою в днях; К — коефіцієнт, що враховує використання робітників підприємства на інших ділянках і зниження оплати їхньої праці за час перерви у виробництві; Фзп — одноденний фонд заробітної плати робітників, зайнятих на об'єкті, що зупинився; Він — одноденний розмір інших витрат на об'єкті,, що зупинився.

Відповідно,

К = (1 - Д/100) х (1 - 3/100), (2)

де Д (%) — частка робітників, яких використовують на інших роботах під час простою; 3(%) — відсоток, на який зменшена заробітна плата робітникам за період простого.

Утрачений прибуток розраховують як добуток суми нестриманої виручки від реалізації продукції через перерву у виробництві та норми прибутку.

Дії страхувальника й страховика у разі настання страхового випадку в страхуванні від перерв у виробництві є аналогічними діям сторін при страхуванні майна підприємств. Особливістю в страхуванні від перерв у виробництві є порядок виплати страхового відшкодування, оскільки остаточний розмір збитків можна визначити лише після відновлення виробничої діяльності страхувальника або закінчення відповідальності страховика.

Страховики не сплачують страхове відшкодування за додаткові збитки страхувальника, які збільшують строк перерви у виробництві через:

— воєнні дії та їх наслідки, страйки, конфіскації, арешти, знищення або пошкодження майна за розпорядженням органів влади;

—розширення та оновлення діяльності підприємства порівняно з виробничою діяльністю, що мала місце до настання страхового випадку;

—відсутність коштів для відновлення пошкодженого або заміни втраченого майна;

—обмеження з боку влади відновлюваних робіт або господарської діяльності страхувальника;

—надзвичайні затримки у відновленні виробництва, пов'язані, наприклад, з веденням справ у суді або арбітражі, з'ясуванням відносин власності, володіння чи оренди майна.

Страхові компанії в Україні в комплексі своїх страхових послуг пропонують також клієнтам страхування від перерви у виробництві. Але цей вид страхування поки що мало користується попитом у потенційних страхувальників, хоча в розвинутих країнах страхування від перерви у виробництві є невід'ємною складовою системи ризик-менеджменту підприємства.

Вітчизняні підприємці, на відміну від західних, до кінця не усвідомили необхідність такого виду страхування. Сьогодні, наприклад, від вогню й інших майнових ризиків застрахована лише половина російських підприємств. А при явній необхідності страхування підприємств від перерв у виробництві, у Росії цією страховою послугою скористалися лише близько 13—18 % промислових підприємств . Аналогічна ситуація й в Україні — найпоширенішим є страхування майна від вогневих ризиків та ризиків стихійних явищ, а страхування підприємств від перерв у виробництві є майже не затребуваним.

Страхування від перерви у виробництві нерозривно пов'язане з матеріальними витратами, тому витрати на нього, подібно витратам на страхування майна, логічно відносити на собівартість продукції та послуг. Зараз страхувальники змушені сплачувати їх з прибутку, що істотно гальмує розвиток цього виду страхування. Крім того, необхідно, щоб звітність страхувальника була максимально прозорою. Доти, поки підприєм

ства приховують прибуток, проводити страхування від його недоодержання безглуздо.

Унаслідок зростання обсягів виробництва в країні, а також на тлі інтересу, що відновлюється останнім часом до страхування, буде розвиватися й цей сегмент ринку, й отже, страховий поліс згодом стане додатковою конкурентною перевагою для підприємств.
Категорія: Страхові послуги




Матеріали сайту призначені виключно для ознайомлення і не можуть бути використані в інших цілях.