Головна Страхове законодавство Статті про страхування
promo

Страхування еконологічних ризиків

Сучасне суспільство зазнає значних фінансових збитків від негативних наслідків впливу техногенної діяльності на стан довкілля. Підприємства багатьох галузей народного господарства несуть потенційну небезпеку як для людини, так і для навколишнього природного середовища. їх функціонування створює високий ступінь ризику виникнення надзвичайних ситуацій та аварій, що можуть призвести до тяжких соціальних та економічних наслідків. Аварії на промислових об'єктах часто спричиняють забруднення довкілля, значні матеріальні збитки, шкодять життю та здоров'ю людей, паралізують роботу інших виробництв. Відповідно до чинного законодавства України підприємства, установи, організації зобов'язані відшкодувати шкоду, заподіяну життю, здоров'ю та майну громадян, а також майну підприємств, установ, організацій внаслідок забруднення навколишнього середовища. Крім того, забруднення довкілля передбачає значні витрати на відновлення природних ресурсів.

Наслідком негативного впливу результатів господарчої діяльності на здоров'я населення та довкілля стали деградація природних екосистем і загроза глобальних змін навколишнього середовища.

Реалізація основних принципів охорони навколишнього природного середовища, закладених у рішеннях міжнародних угод і конференцій, у вітчизняних законах і законодавчих актах, найчастіше неможлива через надзвичайну обмеженість ресурсів. Завдання ще більше ускладнюється, коли справа стосується катастрофічних подій і ресурси на запобігання їх розвитку, ліквідацію наслідків і компенсацію завданих збитків потрібні в терміновому порядку та у великих розмірах. Катастрофічні й екологічні ризики для України — жорстока реальність не лише через аварію на Чорнобильській АЕС, а й тому, що в зонах можливого зараження сильнодіючими отруйними речовинами проживає 15 млн людей, у зонах сейсмічної активності — 11 млн, у зонах можливого катастрофічного затоплення — 7,4 млн., а рівень зносу основних фондів становить близько 36 %.


Незважаючи на всі досягнення науково-технічного прогресу, населення, організації та окремі території, як і раніше, наражаються на дуже серйозну небезпеку через стихійні лиха, а імовірність опинитися в зоні впливу значної техногенної аварії суттєво зросла. Причому, через ряд причин, коли йдеться про глобальні катастрофи, уже неможливо виокремити суто природні чи антропогенні катастрофи, майже всі вони є зараз природно-антропогенними.

Інтеграція України в світове економічне співтовариство зумовлює необхідність переходу до нових принципів захисту навколишнього середовища та розробки нормативно-правової системи, спрямованої на зниження масштабів промислового забруднення довкілля. Держава надає громадянам право на безпечне для життя та здоров'я довкілля та забезпечує відшкодування завданої порушенням цього права шкоди.

Захист від непередбачуваних і надзвичайних випадків, зокрема екологічних, у всьому світі беруть на себе страхові компанії. Інститут страхування є ефективною системою, що дає змогу зменшити тиск на держбюджет у разі надзвичайних ситуацій. Щодо сфери екологічної безпеки, то на сьогодні в Україні не запроваджено системи, яка давала б змогу мінімізувати екологічні ризики.

Страхування відповідальності за забруднення навколишнього природного середовища найбільш ефективно захищає інтереси підприємств з отримання прибутків, суспільства із захисту здоров'я людей та держави через створення сприятливого інвестиційного клімату, гарантій податкових надходжень і соціальну стабільність.

Після проголошення незалежності України на основі Конституції України, Законів України «Про страхування», «Про охорону навколишнього природного середовища», «Про об'єкти підвищеної небезпеки», «Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення» було розроблено та введено в дію Страхове законодавство, яким передбачалося прийняття інших законодавчих актів у галузі екологічного страхування, зокрема й Закону України «Про екологічне страхування». Це пов'язано із сучасним станом соціально-економічного розвитку в країні,

Механізм екологічного страхування передбачає контроль за станом довкілля, здійснення превентивних природоохоронних заходів, гарантування компенсації за забруднення довкілля. Більше того, розвиток системи страхування екологічних і катастрофічних ризиків дає можливість зменшити витрати на підприємстві щодо задоволення претензій третіх осіб у зв'язку зі збитками, завданими їм під час забруднення довкілля; дати гарантію постраждалим в отриманні належних їм за законом сум відшкодування незалежно від фінансового стану підприємства-забруднювача; виконувати функцію контролю за здійсненням підприємствами заходів безпеки; бути одним з джерел фінансування заходів щодо гарантування безпеки та заходів з охорони довкілля.

Екологічне страхування - це страхування цивільно-правової відповідальності виробництв — джерел підвищеної небезпеки для довкілля за заподіяну шкоду громадянам та юридичним особам унаслідок аварійного забруднення навколишнього природного середовища.

Відповідальність за екологічне забруднення. Згідно з вітчизняним законодавством забруднювач несе відповідальність за забруднення довкілля та зниження якості природних ресурсів, а також за порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища.

Підприємства, які є джерелами підвищеної екологічної небезпеки, звільняються від відшкодування шкоди, заподіяної навколишньому природному середовищу, тільки коли доведуть, що ця шкода виникла внаслідок стихійних природних явищ чи навмисних дій потерпілих. Що ж до підприємств, не віднесених до власників джерел підвищеної екологічної небезпеки, то вони звільняються від відшкодування шкоди, якщо доведуть, що її заподіяно не з їхньої вини. Особи, яким завдані збитки, мають право на відшкодування неодержаних прибутків за час, необхідний для відновлення здоров'я, якості довкілля, відтворення природних ресурсів до стану, придатного для використання за цільовим призначенням.

За договором страхування не покривається шкода, завдана внаслідок навмисного порушення страхувальником законодавчих актів, постанов, розпоряджень та інших нормативних документів, що регулюють питання екології; суми штрафів не включаються в страхове покриття.

Строк страхування. Договір укладається на рік з подальшим його продовженням. Через високі страхові премії, великі адміністративні витрати, під час розробки умов страхування та укладення договору чи програми превентивних заходів і здійснення контролю, й страховикові, й страхувальникові вигідне партнерство на строк не менш як 5—10 років.

Територіальні межі страхування чітко обумовлюються, особливо в разі використання транспортних засобів, наприклад перевезення шкідливих речовин.

Ліміт відповідальності страховика. Страховики обмежують максимальну відповідальність грошовою сумою та періодом часу. Ліміти компенсацій, що надаються, не влаштовують підприємства-забруднювачі, оскільки вони є нижчими від реально необхідних. Проте висока вартість страхування не дає змоги придбати страхування з великими лімітами. Ліміти відповідальності, що надаються в Європі, не перевищують 20 млн дол., Лондонський ринок надає покриття до 170 млн. дол.

Обов'язковим є страхування цивільної відповідальності суб'єктів господарювання за шкоду, яка може бути завдана пожежею і аваріями на об'єктах підвищеної небезпеки, включаючи пожежене-безпечні об'єкти і об'єкти, господарська діяльність на яких може призвести до аварій екологічного і санітарно-епідеміологічного характеру.

Страхування є обов'язковим для суб'єктів господарювання, яким об'єкти підвищеної небезпеки належать на правах власності, повного господарського відання або оперативного управління, чи які користуються або володіють об'єктами підвищеної небезпеки.

Об'єктом обов'язкового страхування є майнові інтереси страхувальника, що не суперечать законодавству, пов'язані з відшкодуванням страхувальником заподіяної ним прямої шкоди третім особам унаслідок пожежі або аварії на об'єкті підвищеної небезпеки.

Страхові ризики. Екологічним страхуванням можуть покриватися такі ризики — аварія санітарно-епідеміологічного характеру (аварія, унаслідок якої стався неконтрольований викид або скидання в середовище життєдіяльності людини хімічних, біологічних (бактеріологічних) елементів, яке стало причиною загибелі людей або призвело чи може призвести до шкідливого впливу на здоров'я людини, а також до проведення лікувально-профілактичних і реабілітаційних заходів серед населення або до негативних наслідків для середовища життєдіяльності людини).

Страхова сума визначається за кожним конкретним об'єктом підвищеної небезпеки відповідно до категорії небезпеки й становить у середньому:

• для груп об'єктів І категорії небезпеки - 200 000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян на страхової суми;

• для груп об'єктів II категорії небезпеки неоподатковуваних мінімумів доходів громадян на страхової суми;

• для груп об'єктів III категорії небезпеки — 45 000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян на момент розрахунку страхової суми.

Вартість страхування. Розмір максимального страхового тарифу у відсотках від страхової суми на 12 місяців визначається залежно від категорії небезпеки об'єкта підвищеної небезпеки й становить:

• для груп об'єктів І категорії небезпеки — 1,5 %;

• для груп об'єктів II категорії небезпеки — 0,6 %;

• для груп об'єктів III категорії небезпеки — 0,4 %.

Обов'язкове страхування відповідальності суб'єктів перевезення небезпечних вантажів у разі настання негативних наслідків під час перевезення небезпечних вантажів. Страхування є обов'язковим для всіх суб'єктів перевезення небезпечних вантажів, що виступають як відправники, перевізники, одержувачі небезпечного вантажу.

Суб'єктами страхування відповідальності суб'єктів перевезення небезпечних вантажів є страховики, страхувальники й треті особи, яким було заподіяно шкоду під час перевезення небезпечних вантажів.

Страхувальники — це суб'єкти перевезення небезпечних вантажів, а саме:

- відправник;

- перевізник;

- одержувач.

Страхувальником може бути особа, яка виконує експедиторські функції в разі згоди па це перевізника.

Об'єктом страхування відповідальності суб'єктів перевезення небезпечних вантажів є майнові інтереси, що не суперечать законодавству, пов'язані з відшкодуванням страхувальником заподіяної їм шкоди життю, здоров'ю фізичних осіб, навколишньому природному середовищу, майну фізичних та юридичних осіб під час перевезення небезпечних вантажів у порядку, визначеному законодавством.

Страхові ризики. Страховими ризиками, з настанням яких виникає цивільно-правова відповідальність страхувальника, є шкода, заподіяна життю, здоров'ю фізичних осіб, довкіллю, майну фізичних та юридичних осіб під час перевезення небезпечних вантажів.

Страхова сума. Страхова сума за кожну повну й неповну тонну небезпечного вантажу встановлюється залежно від класу небезпеки цього вантажу.

Страхові тарифи залежать від:

^ класу небезпеки вантажу;

^ виду транспорту, яким здійснюється перевезення небезпечного вантажу;

^ суб'єкта перевезення небезпечних вантажів, чию відповідальність потрібно покривати (відправника, перевізника, отримувача).

Конкретний розмір страхового тарифу зазначається в договорі обов'язкового страхування залежно від обсягу небезпечних вантажів, що підлягають перевезенню, відстані перевезення, терміну страхування та інших умов, які можуть вплинути на ризик виникнення страхового випадку. Франшиза встановлюється до 1 % страхової суми.

Порядок укладання договору страхування:

* відправнику та одержувачу небезпечного вантажу на кожне перевезення видається окремий договір страхування із зазначенням транспортного засобу та обсягу небезпечного вантажу;

* перевізник небезпечного вантажу зобов'язаний укласти договір страхування, виходячи з обсягу цього вантажу.

Без укладення договору страхування дозвіл на перевезення небезпечного вантажу автомобільним транспортом Державтоінс-пекцією МВС не видається.

Обов'язкове страхування відповідальності експортера небезпечних відходів.

Мета страхування — забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної здоров'ю людини, власності та навколишньому природному середовищу внаслідок виникнення страхових випадків.

Договір обов'язкового страхування відповідальності експортера небезпечних відходів укладається до дня відправлення повідомлення про транскордонне перевезення небезпечних відходів компетентним органам зацікавлених держав.

Договір обов'язкового страхування відповідальності особи, яка відповідає за вивезення небезпечних відходів, укладається до дня отримання імпортером письмової згоди Мінекоресурсів на імпорт небезпечних відходів.

Страхова сума, максимальний страховий тариф і максимальний страховий платіж для експортера небезпечних відходів встановлюються відповідно до правил проведення обов'язкового страхування та залежать від ваги небезпечних відходів, що експортуються.
Категорія: Страхові послуги




Матеріали сайту призначені виключно для ознайомлення і не можуть бути використані в інших цілях.