Головна Страхове законодавство Статті про страхування
promo

Страхування відповідальності товаровиробника за якість продукції; роботодавця; підприємства за забруднення довкілля

Страхування відповідальності юридичних осіб. Усі підприємства - від дрібних виробників до транснаціональних корпорацій - несуть відповідальність за шкоду, завдану у процесі їх діяльності життю, здоров'ю та майну третіх осіб. Отже, умови, які можуть призвести до відповідальності, дуже широкі. Тому поліс страхування відповідальності покриває ризики відповідальності комерційної, виробничої та торговельної діяльності, крім чітко визначених у полісі винятків.

Страхувальник заповнює заяву, де особлива увага приділяється:

- стану приміщення страхувальника, освітленню, огорожі, східцям;

- роботі працівників страхувальника на території третіх осіб, характеру послуг (товарів) страхувальника;

- майну страхувальника, яке він здає в оренду, спортивній та соціальній діяльності страхувальника, стану дитячих і медичних закладів, які належать страхувальникові.

Ця інформація дає змогу страховикові оцінити можливість нанесення тілесних пошкоджень людині або шкоди її майну, передбачити необхідні ліміти відповідальності.

У договорі страхування ліміт відповідальності визначається на рік або агрегатний (тобто сумарний). Крім того, страховик установлює ліміт на кожний страховий випадок (подію), а також безумовну франшизу в розмірі 10% і більше від суми збитку. Страхова премія визначається на основі валового обороту або заробітної плати, якщо премія розраховується від кількості працівників. Договір страхування може містити умову перерахунку страхової премії після закінчення дії договору.

До стандартного покриття страхування цивільної відповідальності додаються доповнення, де залежно від діяльності страхувальника визначаються особливі умови та винятки:


- страхування відповідальності за забруднення навколишнього середовища;

- страхування відповідальності перед споживачем;

- страхування відповідальності за орендоване страхувальником майно;

- страхування фінансових збитків.

Відповідальність перед споживачем може включатися й до полісу відповідальності товаровиробника за якість продукції, що поширює надане покриття. Наприклад, вантажники, які заносили в дім нові меблі, ненавмисне розбили антикварну вазу, яка була в кімнаті. Усі витрати будуть компенсовані за полісом, який містить ризик відповідальності перед споживачем. Можливо, це буде поліс відповідальності роботодавця, можливо, товаровиробника. Якщо ж інше не передбачено, то компенсація буде виплачена за полісом цивільної відповідальності. Щоб уникнути складної ситуації, коли ризик може бути включений до інших договорів страхування відповідальності, у договорі страхування загальної цивільної відповідальності застосовується застереження: «страховик компенсує страхувальникові суми збитків третім особам, якщо шкода не покривається ніяким іншим полісом страхування».

У полісі страхування цивільної відповідальності фінансові збитки визначаються як прямо не пов'язані зі шкодою здоров'ю або майну третіх осіб. Наприклад, під час ремонтних робіт у приміщенні страхувальника було пошкоджено електричний провід і в сусідньому офісі не стало світла. Страхувальник має відшкодувати фінансові збитки цієї фірми, які виникли внаслідок перерви в роботі.

Страхування відповідальності охоронних служб, будівельних компаній, власників готелів, товаровиробників, роботодавців здійснюється на особливих умовах, які визначаються в додатках до полісу страхування цивільної відповідальності або розглядаються як окремі види страхування. Так, Мюнхенське перестрахувальне товариство рекомендує страховикам ризики відповідальності товаровиробників та загальної цивільної відповідальності розглядати як одне комбіноване покриття. Однак андерраитинг здійснюється по кожній групі ризиків. Тому далі розглянемо особливості та умови страхування окремих видів ризиків.

Страхування відповідальності виробників, та роботодавців

Страхування цивільної відповідальності дає змогу підприємству уникнути додаткових фінансових затрат, викликаних необхідністю у зв'язку з нормами цивільного законодавства компенсувати шкоду, спричинену іншим юридичним і фізичним особам Розрізняють страхування: цивільної відповідальності підприємств, експлуатуючих небезпечні виробничі об'єкти; відповідальності за забруднення навколишнього середовища; відповідальності виробників за якість виробленої продукції; цивільної відповідальності власників транспортних засобів; відповідальності перед третіми особами при будівельно-монтажних роботах; страхування відповідальності за невиконання зобов'язань; відповідальності роботодавців тощо.

Страхування відповідальності виробників за якість виробленої продукції. Виробник може застрахувати себе на випадок нанесення шкоди життю чи здоров'ю споживачу його продукції. Розмір страхової суми виробник, як правило, визначає сам. Деякі страховики можуть встановити мінімальний чи максимальний розмір такої відповідальності. Тарифи коливаються від 0,1% до 2% страхової су ми. їх розмір коливається залежно від рівня технологічного оснащення і технічного стану підприємства, надійності зберігання продукції, виду упаковки тощо.

Підприємець може додатково застрахувати себе на суму юридичних витрат на ведення процесу чи обумовити в страховому договорі відшкодування морального збитку, нанесеного третім особам.

Страхові компанії, які займаються страхуванням відповідальності за якість продукції (робіт, послуг) повинні мати високопрофесійні кадри із страхування й управління якістю, що дозволить гарантувати високий рівень обслуговування та ефективність роботи.

Страхування відповідальності роботодавця. Підприємець може не відшкодовувати можливий збиток, нанесений життю чи здоров'ю працівникам підприємства у робочий час. Страхова компанія за певну плату може зробити необхідні виплати працівникам, які отримали травми чи загинули внаслідок пожежі, аварії, від теплових ударів, отруєнь, електричного струму, опіків та ін. Страховик може взяти на себе в середньому від 0,11% до 3,8% цієї суми. Такий діапазон пояснюється тим, що страхові компанії значно зменшують чи збільшують тарифну ставку залежно від ризику окремо взятої професії. Так, в одній і тій самій страховій компанії страховий поліс відповідальності роботодавця на випадок нанесення фізичної шкоди пожежнику коштує 2,55%, а бібліотекарю - 0,3%.незадовільних фінансових наслідків, збитків, завданих власним персоналом, якому з огляду на виконувані ним службові обов'язки необхідно довіряти майнові цінності. Зазначене страхування дає змогу:

- уникати зайвої турботи про матеріальні цінності, що полягає у виникненні особливих вказівок та інструкцій;

- запобігати прямим збиткам і втратам;

- уникати в кожному випадку потреби отримувати докази цілості матеріальних цінностей.

Страховик відшкодовує страхувальникові майнові збитки, котрі йому завдані його довіреними особами шляхом чи в результаті вчинення ними недозволених дій. Отже, це страхування є специфічним видом страхування відповідальності службових осіб. Зміст страхування в цьому разі полягає у страхуванні «кредиту довіри». Проте матеріальною субстанцією цього кредиту є вартість матеріальних цінностей, які неначе надаються в розпорядження у кредит третім особам.

Страхування кредиту довіри (недовіри) з'явилось в Англії. Ще в 1840 році страхова компанія Guarantee Society of London продала перший поліс, за умовами якого компанія гарантувала працедавцям матеріальний захист на випадок збитків, завданих їм їхніми службовцями в разі несумлінного виконання покладених на них обов'язків. До цього часу таку гарантію забезпечувала звичайна готівкова застава в певному домовленому розмірі. Особливого розмаху цей вид страхування набув у США в період міграційного буму. Працедавці змушені були користуватися послугами здебільшого невідомих працівників, які наймалися на службу. Необхідні були гарантії, що й сприяло утвердженню нового виду страхування. Сьогодні страхування довіри («Fidelity-Insurance») в США провадить більш ніж 200 страхових компаній.

Страхування кредиту довіри (недовіри) практикується здебільшого як загальне й охоплює всіх без винятку службовців та працівників. Завдяки цьому працедавець уникає необхідності надмірного нагляду за окремими працівниками, що, в свою чергу, не дає підстав для їх дискримінації, забезпечує солідний страховий захист і полегшує персональні відносини.

Останніми роками особливим різновидом страхування довіри стало страхування комп'ютерних зловживань. Воно захищає власників комп'ютерних систем від збитків, які завдаються їм у результаті використання електронної обробки інформації шляхом зовнішнього вторгнення в комп'ютерну систему з метою пошкодження носіїв інформації, зміни програм, внесення фіктивних рахунків, зняття з них коштів і їх подальшого привласнення. Величина страхової відповідальності в цих випадках установлюється за домовленістю між страховиком і страхувальником.

Екологічне страхування та його основні види

Екологічне страхування - це страхування цивільно-правової відповідальності виробництв - джерел підвищеної небезпеки для довкілля за заподіяну шкоду, яка може бути завдана громадянам та юридичним особам внаслідок аварійного забруднення навколишнього природного середовища.

Об'єктом екологічного страхування є екологічні інтереси, котрі потребують страхового захисту. Під екологічними інтересами розуміють природні і соціальне обумовлені потреби населення в галузі використання природних ресурсів, охорони навколишнього природного середовища і забезпечення екологічної безпеки.

Сучасний стан розвитку людської цивілізації та її взаємодія із навколишнім природним середовищем характеризується досягненням критичного рівня, який тягне за собою необоротні зміни. В той же час кризовий стан економіки країни не дозволяє ні державі, ні окремим природокористувачам виділяти в повному обсязі кошти, необхідні для здійснення заходів щодо зниження техногенно-екологічного впливу на екосистеми.

Як відомо, територія України визнана зоною екологічного лиха. Тому ефективним напрямом вирішення екологічних проблем є запровадження в Україні, з врахуванням світового досвіду, екологічного страхування як механізму забезпечення екологічної безпеки держави. Одним із варіантів реалізації ефективної екологічної політики є введення обов'язкового страхування відповідальності підприємств із підвищеним екологічним ризиком (насамперед підприємств хімічної, нафтогазової промисловості, металургійного комплексу, які чинять значний тиск на екосистеми країни). Всі інші підприємства можуть здійснювати екологічне страхування на добровільній основі. Про доцільність введення екологічного страхування в нашій державі свідчить і той факт, що Україна належить до країн із значним потенціалом ядерної енергії, а в липні 1996 р. приєдналася до Віденської конвенції «Про цивільну відповідальність за ядерну шкоду», що означає для України вхід у міжнародний режим цивільно-правової відповідальності за ядерну безпеку.

Запровадження в Україні основних принципів екологічного страхування вимагає прийняття відповідної законодавчої бази, що дасть змогу на державному рівні вирішувати досить-таки складні і серйозні завдання, пов'язані з відповідальністю за забруднення навколишнього природного середовища.

На сьогодні існує низка законодавчих актів, які регулюють окремі питання, що стосуються екологічного страхування (страхування екологічного ризику, відповідальності за шкоду, заподіяну забрудненням навколишнього природного середовища, від ризику радіаційного впливу).

Право на здійснення обов'язкового екологічного страхування надається національним страховикам, які отримали ліцензію на цей вид страхування, або страховій компанії за участю держави (це може бути спеціалізована державна страхова компанія або компанія зі змішаним капіталом).

Статтею 49 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища» передбачено проведення добровільного й обов'язкового державного та інших видів страхування громадян, їх майна, майна і доходів підприємств, установ і організацій на випадок шкоди, заподіяної внаслідок забруднення довкілля і погіршення якості природних ресурсів. Таке формулювання є досить загальним, а тому вимагає подальшої конкретизації і вироблення правового механізму його реалізації. Крім того, цим законом не дається визначення екологічного страхування.

Закони України «Про природно-заповідний фонд України» (ст. 50), «Про пестициди і агрохіміку» (ст. 9), «Про відходи» (ст. 14 і ст. 38), «Про використання ядерної енергії та радіаційну безпеку» (ст. 15 і ст.І7) лише фрагментарно регулюють механізм проведення екологічного страхування.

Варто зазначити, що прийнятий 4 жовтня 2001р. Закон України

«Про внесення змін до Закону України «Про страхування» не відносить екологічне страхування до обов'язкової форми страхування. Зазвичай, згідно з ст. 6 Закону цей вид страхування може проводитися у добровільній формі. Стаття 7 згаданого Закону дозволяє віднести до обов'язкового екологічного страхування такі види:

- страхування цивільної відповідальності оператора ядерної установки за шкоду, яка може бути заподіяна внаслідок ядерного інциденту (порядок та умови цього страхування визначаються спеціальним законом України) (п. 12, ст. 7);

- страхування цивільної відповідальності суб'єктів господарювання за шкоду, яку може бути заподіяно пожежами та аваріями на об'єктах підвищеної небезпеки, в тому числі пожежовибухонебезпечні об'єкти та об'єкти, господарська діяльність на яких може призвести до аварій екологічного та санітарно-епідеміологічного характеру (п. 14, ст. 7);

- страхування цивільної відповідальності інвестора, в т.ч. за шкоду, заподіяну довкіллю, здоров'ю людей, за угодою про розподіл продукції, якщо інше не передбачено такою угодою (п. 15, ст. 7);

- страхування майнових ризиків при промисловій розробці родовищ нафти і газу (п. 18, ст. 7);

- страхування відповідальності експортера та особи, яка відповідає за утилізацію (видалення) небезпечних відходів, щодо відшкодування шкоди, яку може бути заподіяно здоров'ю людини, власності та навколишньому природному середовищу під час транскордонного перевезення та утилізації (видалення) небезпечних відходів (п.20,ст. 7).

Згідно зі ст. 13 Закону України «Про об'єкти підвищеної небезпеки» обов'язкове екологічне страхування відповідальності власників джерел підвищеної екологічної небезпеки є обов'язковою умовою одержання дозволу на експлуатацію об'єктів підвищеної небезпеки.

Обов'язковому страхуванню підлягають також підприємства й організації, діяльність яких пов'язана з аварійним забрудненням навколишнього природного середовища.

Страхова компанія як суб'єкт підприємницької діяльності повинна забезпечити собі страховий захист у формі страхового фонду, управління яким здійснюють спеціалізовані страхові компанії, або інші юридичні особи (екологічні фонди). Страховий фонд страховика складають фінансові ресурси, а саме: статутний капітал, гарантійний фонд, вільні та страхові резерви, що забезпечують фінансову надійність страхових операцій. В основі формування страхового фонду лежить ціна страхової послуги - страховий тариф, обчислений із врахуванням оцінки ймовірності настання страхового випадку. Оптимальні страхові тарифи впливають на динаміку страхового фонду, забезпечують фінансову стійкість цього виду страхування.

Крім того, на формування страхового фонду впливають фактори загальноекономічного значення (динаміка ВВП, динаміка реальних доходів на душу населення, динаміка вартості основних виробничих фондів у різних галузях економіки, динаміка грошових доходів і накопичень громадян) та фактори, зв'язані безпосередньо з фінансово-економічними аспектами розвитку страхової компанії.

Страхові фонди при обов'язковому екологічному страхуванні можуть створюватися і нагромаджуватися за рахунок внесків страхувальників; при добровільному - за рахунок внесків з прибутку (доходу) підприємств, організацій та установ, який залишається в їхньому розпорядженні. При добровільному екологічному страхуванні фізичних осіб страхові внески формуються за рахунок їхніх коштів, а також коштів підприємств. Оскільки збитки від завданої навколишньому природному середовищу шкоди і штрафні санкції, накладені на підприємства, що спричиняють виникнення екологічних аварій, часто перевищують їхні фінансові можливості, то резервування коштів та компенсація збитків внаслідок екологічних катастроф може здійснюватися шляхом взаємного страхування промислових підприємств. Для вирівнювання ризику і збільшення стійкості страхових компаній потрібно залучати якнайбільше клієнтів, зокрема з різними видами відповідальності. Це знижує ризик втрат і дає можливість точніше розрахувати такий ризик, використовуючи закон великих чисел.

Нині можна розглядати можливість впровадження нових специфічних видів страхування екологічних ризиків, наприклад особисте змішане страхування життя, дожиття в зоні з певним рівнем і якістю забруднення до деякого числа років або на випадок смерті в результаті тривалої дії забрудненого навколишнього середовища. При цьому певний інтерес становить розрахунок тарифних ставок. Розвиток екологічного страхування потребує використання серйозної бази актуарних розрахунків, оскільки для деяких його видів необхідно буде враховувати рівень порушення природного середовища, дію різних шкідливих речовин на організм людини, кількісний і статево-віковий склад страхувальників і застрахованих.

З огляду на очікувані взаємопов'язані зміни в структурі виробництва та водних й інших природних систем, основними стратегічними напрямами вирішення проблеми запровадження екологічного страхування в Україні фахівці вважають:

- діяльність з модернізації й актуалізації існуючих законодавчих актів та прийняття нової законодавчо-правової бази;

- розробка методики визначення страхового відшкодування, оскільки інформаційна база про фактичні розміри екологічних збитків та їх оцінки практично відсутня;

- здійснення класифікації підприємств підвищеного екологічного ризику за рівнем можливої їх катастрофічності;

- визначення ставки страхових і стимулюючих тарифів, згідно з якими мають впроваджуватися страхові платежі з обов'язкового страхування;

- створення страхових резервів, достатніх для майбутніх виплат страхових сум і страхових відшкодувань;

- розвиток міжнародного співробітництва в галузі екологічного страхування, фінансування цільових програм і проектів такого співробітництва.

Для подальшого розвитку системи екологічного страхування варто розробити ефективний правовий механізм, який дасть змогу забезпечити інтенсифікацію екологічної трансформації в країні. Безумовно, однією з передумов зменшення техногенно-екологічного тиску на населення і природне середовище є прийняття Закону України « Про екологічне страхування».
Категорія: Страхові послуги




Матеріали сайту призначені виключно для ознайомлення і не можуть бути використані в інших цілях.