Головна Страхове законодавство Статті про страхування
promo

Принципи страхування

Страхування ґрунтується на певних специфічних принципах. До них, насамперед, належать:
· конкурентність; вільного вибору страхувальником страховика, а страховиком - виду страхування;
· страховий ризик;
· страховий інтерес;
· максимальна сумлінність;
· відшкодування в межах реально завданих збитків;
· франшиза;
· суброгація;
· контрибуція;
· співстрахування i перестрахування;
· диверсифікація.

Страховий iнтepec випливає з права власності або володіння тим чи іншим об’єктом. Кожний індивідуальний або асоційований власник будинку, автомашини, а тим більш складного виробничо-технічного комплексу, зацікавлений у тому, щоб вкладені в цей об’єкт кошти не були втрачені через стихійне лихо, нещасний випадок, пограбування тощо.

У свою чергу, організації, які беруть на себе ризики, як i будь-яка інша комерційна структура, мають інтерес отримати прибуток. йдеться про загальну масу прибутку, тобто з урахуванням i наслідків інвестиційної діяльності.

Максимальна сумлінність. Надійне страхування можливе лише за умов високого довір’я між сторонами. Hi страхувальник, ні страховик не мають права приховувати один від одного ту чи іншу інформацію, що стосується об’єкта страхування. На практиці особливо важливо, щоб цього принципу додержував страхувальник. Адже саме він володіє найповнішою інформацією про властивості, зокрема дефекти, майна, про стан здоров'я чи iіншіi особливості! об’єкта страхування.

Страхові відшкодування не повниш приносити страхувальникові прибутку. Щоб уникнути спроб скористатися страхуванням зі спекулятивною метою страховики додержують принципу, згідно з яким матеріальний i фінансовий стан страхувальника після відшкодування завданих збитків має бути таким самим, як i до страхового випадку. Відхилення, як правило, бувають у бік заниження рівня відшкодування.


Страхові відшкодування можуть здійснюватися в одній із чотирьох форм:
· перерахуванням належних коштів на рахунок страхувальника (застрахованого) або вигодонабувача;
· оплатою витрат на ремонт пошкодженого страхового об’єкта;
· відновленням об’єкта;
· заміною знищеного, пошкодженого або викраденого предмета на новий відповідний.

В Україні переважає найпростіша форма відшкодування — кошти перераховують на рахунок страхувальника або видають йому чек на отримання готівки.

У договір страхування можуть бути внесені різноманітні застереження й умови, що звуться клаузулами (лат. clausula – виключення). Одним із таких застережень є франшиза, що встановлюється для визначення оптимального розміру страхового зобов’язання з виплати у договорах страхування, котрі укладаються за іншими, ніж страхування життя, видами страхування.

Франшиза — це визначена договором страхування частика збитку, яка в разі страхового випадку не підлягає відшкодуванню страховиком. Вона може бути визначена у вигляді певної грошової суми або у відсотках до вciєю страхової суми. Завдяки застосуванню франшизи досягається поєднання самострахування зі страхуванням. Підприємства, щоб забезпечити самострахування дрібних (а іноді и середніх) ризиків, створюють власні фонди ризику (резервні фонди). 3 огляду на наявність такого фонду страхувальники можуть звертатися до страховиків із проханням узяти ризик на страхування частково. Застосовувати франшизу зацікавлені й страховики. Оскільки при цьому частина ризику утримується на відповідальності страхувальника, він стає більш заінтересованим вжити превентивних заходів, щоб зберегти здоров'я, майно або знизити ризик відповідальності перед третіми особами.

Розрізняють умовну та безумовну франшизу. Умовна франшиза частіше використовується в особистому страхуванні. Наприклад, правила страхування можуть фіксувати кількість днів хвороби до початку надання страхової допомоги. Але якщо застрахований хворів довше, то допомога виплачується за вci дні непрацездатності.

Безумовна франшиза означае, що відповідальність страховика визначається розміром збитку за відкиданням франшизи. Такі поліси поширені при страхуванні автотранспорту та деяких інших об'ектів. Це дає змогу страховикам уникнути розрахунків з дрібних ризиків i тим самим значно зменшити витрати на ведення справи.

Франшиза може встановлюватися окремо для частин об’єкту страхування, для кожного виду застрахованої шкоди, для кожного страхового випадку чи сукупно. Франшиза для одного об’єкта страхування визначається за кожним страховим випадком окремо без урахування попереднього значення завданої шкоди, тобто не акумулюється від одного страхового випадку до іншого і не може бути застрахована іншим страховиком (за виключенням деяких випадків страхування дуже дорогих об’єктів - наприклад, засобів повітряного транспорту).

Якщо страхова шкода залежить від часу дії наслідків страхового випадку, то франшиза може визначатися у одиницях часу, впродовж яких здійснюється завдання такої шкоди.

Приклад. При страхуванні особи від нещасного випадку з умовою виплати 5% від страхової суми за кожний день підтвердженої відповідним чином спричиненої нещасним випадком тимчасової непрацездатності цієї особи, може встановлюватися умова “Без сплати за перші чотири дні тимчасової непрацездатності”. При цьому за п’ять і більше днів підтвердженої непрацездатності виплата цій особі буде здійснюватися у повному обсязі.

Наявність франшизи визначається прагненням страховика:

• запобігати відшкодуванню збитків, які мають неймовірносний характер і можуть бути передбачені внаслідок наперед відомих властивостей об’єкту страхування зазнавати природного збитку (биття скляних виробів або гниття швидкопсувних продуктів при їхньому транспортуванні, випаровування, іржавіння, інші види природного зносу і т.і.);

• не відшкодовувати збитки, що відповідають постійним та(або) незначним ушкодженням об’єкта, вартість яких дорівнює або сумірна з рівнем витрат страховика на експертизу цих ушкоджень;

• дисциплінувати страхувальника щодо більш ретельного виконання останнім умов договору страхування, дотримання ним принципу граничної сумлінності шляхом дбайливого ставлення до об’єкту страхування та запобігання настанню незначних збитків, по яких страховик звільнюється від страхових зобов’язань (при цьому підвищується ймовірність виявлення й усунення причин появи і більш значних збитків);

• компенсувати частину майбутніх можливих витрат на експертизу страхових випадків, які можуть статися, по укладених договорах страхування;

• захиститися від можливих проявів шахрайства страхувальника для незаконного отримання останнім відшкодувань по неіснуючих збитках невеликого розміру.

Крім того, франшиза зменшує вартість страховки, тому що встановлення франшизи можна представити еквівалентом зменшення страхової суми. А ця умова повинна передбачати пропорційне зменшення розміру страхової премії для того, щоб зберегти принцип еквівалентності зобов’язань страховика і страхувальника при незмінності розміру страхового тарифу (розмір останнього є об’єктивним кількісним показником страхового ризику і не залежить від того, чи домовилися страховик і страхувальник про застосування франшизи у договорі страхування, чи ні).

Наявність франшизи скорочує кількість дрібних претензій, спрощуючи розрахунки страховика із страхувальником у випадку заподіяння дрібних збитків об’єкту страхування, підтримує стійкість страхових операцій шляхом економії коштів страхового фонду, а також підвищує відповідальність страхувальника за виконання умов договору страхування, що в цілому сприяє оптимізації виконання страхових зобов’язань.

Суброгація — це передання страхувальником страховикові права на стягнення заподіяної шкоди з третіх (винних) осіб у межах виплаченої суми.

У тих випадках, коли страхувальник отримає кошти на відшкодування збитків з іншого джерела, він має повідомити про це страховика, який візьме їх до уваги, коли розраховуватиме страхове відшкодування й оформлятиме регрес.

Контрибуція — це право страховика звернутися до інших страховиків, які за проданими полісами несуть відповідальність перед одним i тим самим конкретним страхувальником, з пропозицію розділити витрати з відшкодування збитків.

Цей принцип дуже важливий ще и ось чому: його застосування стримує нечесних страхувальників від бажання застрахувати одне и те саме майно або життя и здоров'я кілька разів з метою наживи.

Співтрахування i перестрахування. Страховик може брати на своє утримання обмежені за розміром ризики. Ці межі визначаються наявністю в компанії страхових фондів. Згідно із Законом України «Про страхування» страховик може укласти страховий договір на суму, що не перевищує 10 % сплаченого статутного фонду i сформованих страхових резервів. Такі обмеження диктуються інтересами додержання достатньої платоспроможності страховика.

Співстрахування — це страхування об’єкта за одним cпiльним договором кількома страховиками. При цьому в договорі мають міститись умови, що визначають права й обов'язки кожного страховика.

Перестрахування — це страхування одним страховиком (цементом, перестрахувальником) на визначених договором умовах ризику виконання частини своїх обов'язків перед страхувальником у іншого страховика або професіонального перестраховка.

Отже, різниця між співстрахуванням i перестрахуванням полягає в тому, що в першому випадку поділяється відповідальність за ризик між страховиками, а при перестрахуванні вся відповідальність перед страхувальником зберігається за страховиком, так званим цедентом, який, у свою чергу, перестраховує частину цієї відповідальності в іншого страховика або професійного перестраховка. Страхувальник може й не знати про наявність договору на перестрахування.

Диверсифшація. Законодавством багатьох країн cвimy можливості диверсифікації, тобто поширення активності страхових товариств за рамки основного бізнесу, обмежені.

Закон України «Про страхування» передбачає, що предметом безпосередньої діяльності страховика може бути лише страхування, перестрахування i фінансова діяльність, пов'язана з формуванням i розміщенням страхових резервів та управленням ними. Надзвичайно важливо додержувати принципу диверсифікації, розміщуючи страхові резерви. Прислів'я «Розумний господар не кладе вci яйця в один кошик» безпосередньо стосується страхування. Тепер страховики мають право розміщувати кошти на депозитних рахунках у банках, у цінних паперах та нерухомості. Проте можливості маневрування розміщенням коштів з метою підвищення ступеня ix ліквідності й отримання інвестиційних доходів ще обмежені.




Матеріали сайту призначені виключно для ознайомлення і не можуть бути використані в інших цілях.