Головна Страхове законодавство Статті про страхування
promo

Методи розрахунку страхових тарифів

Методи розрахунку страхових тарифів:
· на основі теорії ймовірності та методів математичної статистики;
· на базі експертних оцінок;
· за аналогією до інших об'єктів;
· з використанням математичної статистики та розрахунку дохідності.

Якщо тарифну ставку розраховано правильно, то забезпечується необхідна фінансова стійкість страхових операцій, тобто стійке збалансування доходів і витрат страховика, або перевищення доходів над витратами. Завищення тарифів призводить до перерозподілу через страховий фонд залишкових коштів. Заниження — навпаки, до утворення дефіциту фінансових ресурсів у страховому фонді і невиконанню страховиком своїх зобов'язань перед страхувальниками.

Слід зауважити, що у цілому система страхових тарифів повинна бути простою, зрозумілою та максимально вигідною як для страхувальника, так і для страховика.

Кожна страхова компанія має свою власну тарифну політику, яка базується на таких принципах:
· еквівалентність страхових відносин сторін;
· постійність розмірів тарифної ставки протягом тривалого часу;
· доступність страхових тарифів для широкого кола страхувальників;
· забезпечення самоокупності та рентабельності страхових операцій.

Необхідно зазначити, що встановлення тарифів залежить від форми страхування. При обов'язковому страхуванні розміри тарифів включаються у відповідні нормативні документи, що регулюють той чи інший вид обов'язкового страхування. Наприклад, за вітчизняним законодавством при обов'язковому страхуванні працівників пожежної охорони та членів добровільних пожежних дружин (команд) страховий тариф становить 2% від страхової суми. При обов'язковому страхуванні від нещасних випадків на транспорті - від 2 до 5 % від вартості квитка.


При добровільному страхуванні тарифи встановлюються страховими компаніями самостійно. Наприклад, при страхуванні фінансової відповідальності підприємств середній страховий тариф може коливатися від 2 до 5%, при страхуванні домашнього майна 0,5... 5%.

Тарифні ставки при страхуванні майна юридичних осіб у середньому становлять 0,5... 1,7% від страхової суми залежно від факторів, що впливають на ризик. При страхуванні садиби тарифи можуть коливатися від 0,7 до 1%.

При страхуванні будівельно-монтажних робіт тариф становить до 1%.

Тариф зі страхування вантажів переважно коливається від 0,15 до 1,5% від страхової суми.

При страхуванні кредитів тарифна ставка може коливатися від 1,8% до 3,5% від страхової суми.

Найвищі тарифи — у медичному страхуванні: від 5 до 50 % залежно від переліку ризиків, що включаються до програми медичного страхування.

Залежно від ступеня ризику в кожному конкретному випадку ставки страхових платежів можуть бути знижені або підвищені шляхом застосування відповідних коефіцієнтів.

Надання знижки за відсутність страхових випадків або навпаки, збільшення тарифу при їх наявності, носить назву системи бонусів, принцип якої полягає у вторинній диференціації премії, тобто застосування знижок або надбавок до індивідуальних договорів, які відносяться до однієї однорідної групи за певною ознакою залежно від збитковості, яка склалася для індивідуального клієнта.

Такі системи часто застосовуються при страхуванні автотранспорту, цивільної відповідальності власників транспортних засобів і подібних їм ризиків, в основному пов'язаних із майном чи відповідальністю.

Застосування системи знижок за відсутність страхових випадків іноді називають системою дисконтування за відсутність вимог виплат або знижкою за безаварійність.

Надаючи знижку за відсутність страхових випадків, страхова компанія зберігає існуючих клієнтів і залучає нових, які, у свою чергу, сподіваються на надання такої знижки.

При наявності великої кількості вимог від одного страхувальника протягом періоду страхування можливий інший розвиток подій — підвищення тарифів.

Вітчизняний досвід.

У НАСК "ОРАНТА" страховий платіж за договорами страхування квартир обчислюється за тарифною ставкою 0,5%...2,0% страхової суми. При згоді страхувальника укласти договір з умовою власної участі у відшкодуванні збитку застосовується франшиза. При умовній франшизі у 10% страхової суми, встановленої договором, платіж обчислюється за тарифною ставкою у розмірі 0,4% страхової суми.

Методика розрахунків страхових тарифів з ризикових видів страхування та страхування життя суттєво відрізняються.

З ризикових видів існує декілька методик розрахунку тарифних ставок. За однією, наприклад, розрахунок базується на аналізі фактичної збитковості за 3... 5 років.

Діюча Методика розрахунку страхових тарифів зі страхуванням життя містить спеціальні розрахункові показники, що характеризують смертність населення в певному віці, дожиття при переході від одного віку до наступного та інші (детальніше питання розглядається у Розділі III.).

Історичний факт.

Еволюція урегулювання тарифів у США:

· на початку XIX ст. мінімальні тарифи встановлювались з допомогою страхових картелів (наприклад, зі страхування від пожеж);

· наприкінці XIX ст. регулювання тарифів здійснювалося місцевими і регіональними асоціаціями страховиків;

· прийняття антитрестівських законів викликали регулювання тарифів з боку уряду на підставі законів, які вимагали попереднього схвалення встановлених тарифів.

Таким чином, законодавство обумовило проведення єдиної цінової політики стосовно страхувальників.

Тарифи звичайно поділяються на загальні та спеціальні. Перші, наприклад, у страхуванні нерухомості, можуть поділятися на міські та сільські, які враховують сукупність ознак, що характеризують пожежну небезпечність міст: планування вулиць, площ, будівель, кліматичні та метеорологічні умови, заняття населення та інші. Другі встановлюватися для певних категорій будівель, при страхуванні яких вірогідність настання страхового випадку достатньо значна.

Зарубіжний досвід.

Американська Асоціація служб страхування у 1974 р. випустила класифікатор на допомогу службам пожежної охорони, який регламентував комерційні розцінки. У 1980 р. вийшло друком «Керівництво для оцінки протипожежних послуг». В основу тарифу при страхуванні від пожеж у США покладено ідею «зразкового» з точки зору протипожежних умов міста та «зразкової» будівлі. Визначивши для них тарифну ставку, американські страховики встановлюють надбавки за ухилення від зразків.

· Визначення тарифних ставок здійснюється за допомогою актуарних розрахунків — системи математичних і статистичних закономірностей, які дозволяють визначити вартість страхової послуги.

Актуарні розрахунки прийнято класифікувати за такими ознаками:

· вид страхування;

· час складання (планові та звітні);

· ієрархічні ознаки:

загальні — для всієї країни

регіональні — для регіонів

територіальні — для району, міста і т.п.

Актуарій (той, хто здійснює актуарні розрахунки) повинен бути фахівцем у галузі математики, статистики, економіки та законодавчо-правової сфери. На жаль слід відмітити, що не всі вітчизняні страхові компанії мають власних актуаріїв, які пройшли навчання за кордоном або в Україні за участю фахівців Лондонського Інституту актуаріїв. У цьому випадку залучаються спеціалісти з інших компаній, що отримали відповідний сертифікат.

У своїй роботі актуарії розраховують велику кількість показників. Одним з них, який має практичне значення, є частота страхових подій — співвідношення між числом страхових подій і кількістю застрахованих об'єктів.

На підставі страхового тарифу здійснюється розрахунок страхового платежу, страхового внеску.

Законодавча довідка.

У ст. 9 Закону України "Про страхування" дається таке визначення: "Страховий платіж (страховий внесок, страхова премія) — плата за страхування, яку страхувальник зобов'язаний внести страховику згідно з договором страхування".

За рахунок страхових платежів формується страховий фонд, який використовується для виплат страхового відшкодування, тому страховий внесок кожного страхувальника виражає його частку, його участь у формуванні страхового фонду, оскільки, пригадаємо, страхування є замкнутою розкладкою збитку між страхувальниками.



Страховий внесок можна розглядати як ціну фінансового захисту, страхової послуги, яку одержує страхувальник через страхування. Проте останню слід відрізняти від калькуляційної ціни, тому що в умовах ринку вони, як правило, не співпадають. Вартість страхової послуги - величина об'єктивна, а ціна формується під впливом, перш за все, попиту та пропозиції, а також таких факторів як:

· кон'юнктура ринку;

· цінова політика держави;

· динаміка процента за кредит тощо.

Ціна на страхову послугу завжди змінюється в певних межах, її максимум визначається потребами страхувальника, а мінімум в теорії страхування розглядається як засіб забезпечення еквівалентності відносин страховика й страхувальника.

Зарубіжний досвід.

У країнах з розвиненим страховим ринком мінімум ціни на страхову послугу значною мірою визначається успішною фінансовою діяльністю страховика, його інвестиційними можливостями. У тому випадку, коли страхова компанія має достатньо стабільний страховий портфель, витрати на ведення справи відносно низькі, а прибуток від інвестиційної діяльності високий, страхові внески можуть бути нижче тієї величини, яка традиційно вважалась необхідною.

Таким чином, страхові платежі, що надходять за певним видом страхування, розподіляються строго відповідно до структури тарифної ставки, яка показує, який відсоток повинен бути витрачений на виплату страхового відшкодування, спрямований у запасні фонди, на витрати на утримання страховика, фінансування превентивних заходів тощо.

В той же час, частина коштів, зібраних із клієнтів, але не витрачених на виплату відшкодувань), не стає власністю страхової компанії, а продовжує належати сукупності клієнтів і використовується в їх інтересах.




Матеріали сайту призначені виключно для ознайомлення і не можуть бути використані в інших цілях.