Головна Страхове законодавство Статті про страхування
promo

Регламентація фінансово-господарської діяльності страховика

Як відомо, страхування є процесом економічних відносин, який передбачає наявність двох сторін – страхувальника та страховика. Страховика в Україні можна розглядати з двох позицій:

— установа, яка згідно з отриманою ліцензією бере на себе зобов’язання відшкодувати страхувальнику завданий страховий збиток або здійснити виплату страхових сум;

— структура певної організаційної форми, передбаченої законодавством даної країни.


Страхові організації розрізняються за різними ознаками:

— за належністю (урядові, державні, колективні, взаємні, приватні);

— за територією діяльності (місцеві, регіональні, національні, транснаціональні або міжнародні);

— за спеціалізацією (спеціалізовані – здійснюють певний вид страхування, універсальні – здійснюють різні види страхування, перестрахувальні – здійснюють перестрахування найбільш великих та небезпечних ризиків);

— за організаційною формою (акціонерні, товариства взаємного страхування, кооперативні тощо).


В Україні страховиками згідно чинного законодавства визнаються фінансові установи, які створені у формі акціонерних, повних, командитних товариств або товариств з додатковою відповідальністю, які пройшли відповідну реєстрацію та одержали ліцензію на здійснення страхової діяльності. Проте, діюче законодавство не визначає порядку “відповідної реєстрації”, а досить жорстко регламентує порядок отримання ліцензії на здійснення страхової діяльності.


На вітчизняному страховому ринку переважно діють дві форми акціонерних страхових компаній:

— закриті акціонерні страхові компанії, акції яких розповсюджуються серед засновників;


— відкриті страхові компанії, акції яких вільно продаються та купуються на фондовому ринку країни.


Крім того в Україні існують страхові організації у вигляді товариств з додатковою відповідальністю, які є господарськими товариствами, статутний фонд яких поділено на частки, визначені статутними документами. В свою чергу зазначені товариства можуть утворюватись у вигляді:

— товариств з повною відповідальністю (кожний з учасників товариства несе повну відповідальність за зобов’язаннями страхової компанії усім своїм майном);

— командитних товариств (одні учасники несуть відповідальність за зобов’язаннями страхової компанії усім своїм майном, а інші – відповідають тільки своїм вкладом).


Серед вітчизняних страхових компаній можна виділити й таку організаційну форму як кептивні страхові компанії, які створюються потужними корпораціями, фінансовими групами, та діяльність яких обмежується інтересами засновників.

Отже, у відповідності до Закону України “Про господарські товариства” від 19.09.1991 р. № 1576–XII з урахуванням особливостей, передбачених Законом України “Про внесення змін до Закону України “Про страхування” від 04.10.2001 р. №2745-III, страховиком може бути підприємство, створене у формі господарського товариства, крім товариства з обмеженою відповідальністю. Учасників страховика має бути не менше трьох. Крім того, як зазначалося, здійснення страхової діяльності в Україні підлягає ліцензуванню.

Страхова діяльність в Україні здійснюється виключно страховиками-резидентами. Існує ще низка вимог до страховика. Зокрема, до порядку формування статутного капіталу та інших фондів страхової компанії, вимоги до розміщення страхових резервів, вимоги щодо здійснення діяльності.

Законом України “Про страхування” встановлені певні вимоги щодо формування статутного капіталу страховика, його фондів та резервів.

Мінімальний розмір статутного капіталу встановлюється в сумі еквівалентній 1 млн. ЄВРО для страховиків, що займаються ризиковими видами страхування, та 1,5 млн. ЄВРО для страховиків, що здійснюють операції по страхуванню життя.

Статутний капітал страховика має бути сплачений виключно у грошовій формі.раничний розмір внесків до статутного капіталу інших страховиків не може бути більшим за 30 % власного статутного капіталу, а розмір внеску до статутного капіталу окремого страховика не може перевищувати 10 % власного статутного капіталу.

Страховиками в Україні можуть бути тільки резиденти.

Крім того, статутний капітал страхових компаній не може формуватися за рахунок:
— кредитів;
— коштів, що отримані під заставу;
— страхових резервів;
— векселів.

Слід підкреслити, що на відміну від інших господарських товариств, внески засновників до статутного капіталу не можуть здійснюватись у формі нематеріальних активів.

Для забезпечення платоспроможності, фінансової стійкості та надійності страховика обов’язковою умовою його діяльності є:
— наявність сплаченого статутного капіталу (не менше 1 млн. та 1,5 млн. ЄВРО);
— наявність гарантійного фонду, який складається із спеціальних фондів, резервних фондів, нерозподіленого прибутку;
— створення страхових резервів, достатніх для майбутніх страхових виплат;
— наявність вільних резервів, які створюються за рахунок прибутку;
— перевищення фактичного запасу платоспроможності страховика над розрахунковим нормативним запасом.

Досить жорстко регламентується й розміщення страхових резервів та тимчасово-вільних коштів страховика.

Отже, в Україні організація діяльності страховика досить жорстко регламентується з боку держави законодавчими та нормативними актами, Уповноваженим органом державного нагляду за страховою діяльністю, внутрішніми документами страхової організації (установчими документами та правилами страхування), вимогами ліцензування.




Матеріали сайту призначені виключно для ознайомлення і не можуть бути використані в інших цілях.