Головна Страхове законодавство Статті про страхування
promo

Об'єднання страхових організацій

Велика кількість проблем, що існують у страхуванні, не завжди може бути вирішена окремими страховиками. Для координації діяльності, захисту інтересів своїх членів і здійснення спільних програм створюються об'єднання страховиків.

Серед організаційно-господарюючих форм об'єднань у страховій справі можливо виділити нижчезазначені.

На основі добровільної централізації функцій інвестиційної, фінансової та страхової діяльності створюються концерни - об'єднання підприємств, включаючи страхове товариство. Як правило, необхідність створення концерну диктується виділенням кількох самостійних напрямів діяльності, тісно пов'язаних між собою, які потребують координації та загального керівництва.

На сучасному етапі в нових галузях народного господарства або на стику різних галузей виникають консорціуми - тимчасові договірні об'єднання між підприємствами та страховими компаніями для вирішення великих господарських чи фінансових операцій, реалізації великих цільових програм і проектів. (Наприклад, освоєння нафтоносних шельфів на Сахаліні, у Каспійському морі (Росія). Учасники консорціуму зберігають свою самостійність, але в тій діяльності, з метою якої відбулося об'єднання, вони підпорядковуються спільно обраному керівництву.

Договірні об'єднання підприємств і страхових компаній мають назву господарські асоціації (наприклад, відомчі об'єднання: військово-страхові компанії, аграрно-промислові об'єднання та ін.).

Спілки об'єднаних за добровільною угодою організацій, які займаються здійсненням страхових операцій, отримали назву асоціації страхових товариств. Метою створення є підвищення ефективності діяльності її членів. До функцій асоціації можуть входити:

· координація роботи страховиків;
· розробка єдиної страхової політики;
· посередницька діяльність;
· підготовка кадрів;
· розробка наукових, методологічних та інших матеріалів для її членів;
· формування та використання фондів, які створюються за взаємною згодою сторін;
· інші, не пов'язані з безпосереднім здійсненням страхових операцій завдання, добровільно передані у відання асоціації, організаціям, які входять до її складу.

Асоціація є, як правило, юридичною особою, що діє на основі свого статуту, затвердженого на зборах представників страхових організацій - членів Асоціації страхових товариств, її фінансування може здійснюватися за рахунок коштів членів асоціації, власної видавничої діяльності та інших залучених джерел.

Розрізнюють такі види асоціацій страхових товариств:
· регіональні (Харківська спілка страховиків);
· національні (Асоціація британських страховиків, Американська страхова асоціація, Страхова Спілка Росії);
· міжнародні (Міжнародна асоціація актуаріїв);
· галузеві;
· міжгалузеві.

Найбільшою професійною асоціацією нашої держави є Асоціація професійних страхових посередників України (АПСПУ), метою якої є створення оптимальних умов для розвитку брокерської та агентської діяльності у страхуванні.

АПСПУ було засновано у вересні 1997 р. Учасниками її є наприклад, страхове агентство "НЕПАЛ" (м.Львів), страхові брокери "АСИО" (М.Дніпропетровськ), "ТРЕК Лтд" (м.Запоріжжя), "Гарант-сервіс" (м.Київ) та ін.

Головні напрями діяльності АПСПУ:
1. Законодавчий - участь у розробці та прийнятті законодавчих і нормативних актів, що стосуються посередницької діяльності у страхуванні.
2. Інформаційний створення в Інтернеті інформаційно - маркетингової мережі.
3. Професійна підготовка розробка та реалізація програми підготовки, перепідготовки та підвищення кваліфікації страхових посередників, створення школи страхового посередника.
4. Програмне забезпечення - розробка та створення програмного забезпечення для офісної діяльності професійних страхових посередників.
5. Міжнародні контакти входження та активна участь у міжнародних професійних організаціях.

У жовтні 1998 р. АПСПУ як єдина серед подібних професійних об'єднань країн СНД стала членом ВІРАR - міжнародної федерації страхових і перестрахових посередників, членами якої є 50 асоціацій із 32 країн. Вона охоплює 80% усіх існуючих посередницьких страхових організацій світу.

Стратегія розвитку окремих страхових компаній передбачає обмеження своєї діяльності придбанням акцій інших страховиків (холдинг), здійснючи таким чином загальне керівництво ними (чистий холдинг) або беручи участь у страхуванні (змішаний холдинг). Наприклад, "Аmerican international group" (США), одна з провідних міжнародних диверсифікованих страхових груп і найбільший в США страховик торгових і промислових ризиків, є холдинговою компанією, яка контролює 44 дочірні компанії у 130 країнах світу.

Специфічним об'єднанням у страховій справі є синдикат -(основна організаційна структура англійського "Ллойда"), який об'єднує фізичних осіб - андеррайтерів, що несуть повну відповідальність згідно зі страховими угодами, укладених ними в рамках страхових синдикатів. Динамічні та гнучкі структури синдикатів мають визначену спеціалізацію за класами страхування. Кожен синдикат представлено на ринку лідируючим андеррайтером, який безпосередньо бере на себе усі ризики на страхування в синдикаті від посередника - брокера "Ллойда". Кожен страховий синдикат корпоративної структури "Ллойд", який вступає у страхові правовідносини, несе повну майнову відповідальність за взятими на себе зобов'язаннями. У зв'язку з цим синдикати повинні регулярно надавати в Раду "Ллойда" докази фактичної платоспроможності й дані про фінансовий стан. Для кожного страхового синдикату Рада "Ллойд" встановлює ліміти збору страхових платежів, величина яких залежить від суми гарантованого грошового депозиту, розміщеного страховим синдикатом у корпорації до початку страхових операцій. Виходячи з суми депозиту і встановленого ліміту страхових платежів, Рада "Ллойда" визначає кваліфікаційний рівень фінансових ресурсів страхового синдикату і тим самим дає дозвіл на певні обсяги передачі ризиків. Усі страхові премії одразу ж зараховуються у трастовий фонд, який утворюється на рівні синдикатів. Використання цих фондів не за призначенням заборонено. Усі члени "Ллойд" повинні депонувати певний процент від суми, на яку їм було дозволено здійснити страхування, у членський фонд, який використовується для покриття страхового відшкодування у випадку, коли андеррайтер не має змоги зробити це самостійно. Таким чином забезпечується надійність корпорації, її імідж і становище провідної страхової компанії світу.

Більшість розглянутих вище об'єднань є характерними для зарубіжної практики страхування. Специфіка розвитку страхового ринку України вимагає виникнення об'єднань відповідно до вітчизняних умов страхування. Найбільшим з них є Ліга страхових організацій України (ЛСОУ), створена на добровільних засадах з метою формування розвинутого страхового ринку, всебічного сприяння розвитку та постійному вдосконаленню страхової справи, задоволення соціально-економічних інтересів всіх членів Ліги.

Ліга має статус юридичної особи, діяльність якої здійснюється у таких напрямах:
· розробка проектів законодавчих і нормативних актів з питань страхування;
· захист інтересів страховиків України;
· встановлення та зміцнення зв'язків на міжнародному рівні;
· встановлення контактів і тісна взаємодія з централізованими органами державного управління нагляду, органами представницької влади;
· проведення заходів (конференцій, семінарів);
· створення комісій, експертних рад.

Інфраструктуру Ліги складають підрозділи, у компетенцію яких входить:
· підготовка та перепідготовка кадрів, орієнтованих на запити ринку;
· інформаційне висвітлення діяльності страхового ринку;
· міжнародні зв'язки зі страховими об'єднаннями інших країн.

Наявність небезпечних, великих, маловідомих або нових ризиків та необхідність їх страхування зумовлює виникнення страхових пулів - добровільних об'єднань страхових компаній, створюваних на основі угоди між ними з метою забезпечення фінансової стійкості страхових операцій на умовах солідарної відповідальності їхніх учасників за виконання обов'язків.

Діяльність пулу будується на принципі співстрахування. Кожна компанія передає в пул застраховані ризики, отримує визначену частку зібраних пулом внесків (премій) та в тій же частці несе відповідальність з відшкодування збитків. Квота членів страхового пулу визначається пропорційно обсягу переданих у загальний фонд страхових внесків і регулюється договірними угодами між членами пулу. Страховий пул може організовувати перестрахування найбільш великих ризиків. За кордоном страховий пул набув розвитку у страхуванні авіаційних, атомних, військових ризиків, відповідальності та ін. Наприклад, у Німеччині з 1934 р. існує спеціальний страховий пул зі страхування ризиків кіновиробництва. Нині він об'єднує 34 страхові компанії. Керівні органи пулу:
· загальні збори членів;
· правління (комітет);
· центральний адміністративний орган, який здійснює оперативне керівництво діяльністю пулу.

Кожний страховий пул має свої особливості, але аналіз великої кількості пульних угод між різноманітними страховими компаніями дозволяє визначити їхні загальні характерні риси. Пульна угода передбачає створення загального страхового фонду, точне визначення періоду дії договорів страхування, розподіл доходів від страхової діяльності між партнерами пулу в узгодженій пропорції.

Створення страхових пулів сприяє усуненню внутрішньогалузевої конкуренції. Укладення пульної угоди носить добровільний характер. Кожен учасник пулу має право денонсувати укладені угоди, повідомляючи про це партнера чи партнерів у встановлений угодою строк. Пульні угоди проголошують принципи однакових можли­востей в отриманні доходів від страхової діяльності, а також незалежності страхових компаній, які вступають до пулу, рівності та взаємної вигоди партнерів. Страхові компанії - учасники пулу -повністю зберігають свою економічну та юридичну самостійність.

За результатами діяльності одного або кількох партнерів пул може стати "виграшним", "програшним" або "некривдним". При цьому про виграшність можна сказати тільки після економічного аналізу результатів його роботи за певний час. Вступаючи в пульну асоціацію, страховики, як правило, заздалегідь не можуть визначити, як складуться кінцеві результати діяльності пулу для кожного з них. Ось чому ще до укладення пульної угоди вони намагаються спрогнозувати стратегічні напрями розвитку пулу з метою досягнення найвищих економічних результатів.

Зарубіжний досвід.
Кількість пулів у Франції перевищує 50. Угоду між учасниками пулу, що лежить в основі регулювання взаємовідносин між учасниками і визначає мету створення пулу, повинно бути представлено в Комітет по контролю за страхуванням на предмет її відповідності чинному законодавству.

Однією з найважливіших задач в економіці України є самостійне вирішення проблем, пов'язаних з використанням атомної енергетики та, зокрема, з необхідністю страхування ядерних ризиків. Для гарантій максимально високого покриття ядерних ризиків у листопаді 1996 р. створено систему, при якій малочисельні ризики

розподіляються серед великої кількості страховиків, обов'язки яких чітко обмежені та виключають власну кумуляцію ризиків - Національний ядерний пул (ЯСІГУ), який є об'єднанням провідних страхових і перестрахувальних компаній внутрішнього страхового ринку. Стратегічні напрями діяльності національного ядерного пулу передбачають встановлення перестрахувальних зв'язків з ядерними пулами інших країн для отримання доступу до міжнародного страхового фонду. 12 липня 1996 р. відбулася подія виняткової важливості для спеціалістів з ядерної енергетики: Україна приєдналася до Віденської Конвенції "Про цивільну відповідальність за ядерний збиток". Це означає для нашої країни входження в міжнародний режим цивільно-правової відповідальності за ядерний збиток і забезпечує передумови для надання Україні технічної допомоги з боку західних держав у галузі постачання обладнання та технологій, побудови системи необхідної безпеки в ядерній енергетиці. Проте це водночас висуває перед нашою державою певні обов'язки. Створення ядерного пулу є одним з таких обов'язків. Нещодавно (у 1999р.) створено Перестрахувальний пуд. Нині на страховому ринку України активізується процес утворення різноманітних об'єднань страховиків професійного спрямування - страхові бюро. На них покладено функції координації зусиль компаній, які здійснюють відповідні види страхування. Такі об'єднання сприяють збільшенню внутрішнього ринку в цих видах страхування, обґрунтованому розміщенню ризиків у нерезидентів, зміцненню фінансової стійкості страховиків. Згідно із Законом України "Про страхування" страхові об'єднання не можуть здійснювати страхову діяльність.

Розглянемо детальніше специфіку та умови роботи окремих страхових бюро.
Авіаційне страхове бюро України (АСБ), до складу якого входять страхові компанії, що ліцензії на здійснення обов'язкового авіаційного страхування та зареєстровані в Державній авіаційній адміністрації відповідно до указу Президента від 15 січня 1998 р. ("Авіагарант", "Саламандра", "Шсо", "Бусін" та ін.). АСБ є юридичною особою, має відокремлене майно, самостійний баланс, розрахунковий, валютний та інші рахунки в установах банків, має право виступати в суді (арбітражному та третейському), виконувати будь-які дії відповідно до угод, що не суперечать чинному законодавству. Фінансування діяльності АБС здійснюється за рахунок вступних членських внесків членів Бюро та інших надходжень, не заборонених законодавством.

Призначення бюро:
· управління процесом авіаційного страхування та страховиками, які займаються цим видом страхування;
· створення системи з координації дій страховиків і страхувальників при обов'язковому авіаційному страхуванні;
· нагромадження національного фонду страхових резервів, спрямованого на захист інтересів держави (адже у випадку неповноцінного страхового захисту значні виплати за авіаризиками здійснюються за рахунок бюджету);
· дослідження та прогнозування національного ринку страхових послуг у галузі авіації;
· організація співробітництва з підприємствами, їх об'єднаннями та іншими організаціями, які експлуатують або обслуговують авіаційний транспорт;
· сприяння впровадженню умов авіаційного страхування та форм уніфікованих полісів, що застосовуються у міжнародній практиці;
· розробка програм і методів страхування авіаційних ризиків, заходів щодо запобігання страховим випадкам;
· організація та проведення консультацій з технічних, економічних і юридичних питань, пов'язаних з класифікацією страхових випадків, визначення розміру збитків і страхового відшкодування;
· організація та проведення науково-практичних заходів з питань страхування авіаційних ризиків, забезпечення методичними матеріалами, інформаційне забезпечення страховиків і страхувальників;
· представництво інтересів страховиків - членів Бюро - у міжнародних об'єднаннях страховиків тощо.

Морське страхове бюро України (МСБУ) є юридичною особою і розміщується в Одесі. Фінансування його здійснюється за рахунок вступних і членських внесків членів бюро та інших дозволених видів комерційної діяльності. МСБУ створюється страховиками, які мають дозвіл на здійснення морського страхування та обов'язкового страхування пасажирів від нещасних випадків, що виникають під час морського перевезення.

Основними завданнями бюро є:
· координація діяльності національних страховиків у галузі страхування на морському транспорті;
· розробка програм і методів страхування морських ризиків, заходів щодо запобігання страховим випадкам;
· збір, аналіз та опублікування інформації, яка стосується страхування морських ризиків тощо. Крім цього, бюро готує пропозиції про внесення змін до Кодексу торговельного мореплавання та до Закону України "Про страхування".

Як вже зазначалося, згідно із Законом України "Про страхування", страхові об'єднання не можуть здійснювати страхову діяльність. Виняток нині становить Моторне (транспортне) страхове бюро України (МТСБУ) ', яке було створеної? березня 1994 р. з метою забезпечення платоспроможності страховиків, які отримали право здійснювати обов'язкове страхування цивільної відповідальності власників транспортних засобів та здатності їх виконувати свої зобов'язання перед страхувальниками. Бюро здійснює контроль за своєчасністю та повнотою виплат з цього виду страхування як на території України, так і поза її межами.

Медичне бюро, метою створення якого є координація зусиль страховиків, що займаються медичним страхуванням, опрацювання їхнього методичного забезпечення з урахуванням світового досвіду та розвиток медичного страхування в Україні.

Головною складовою системи страхування є сукупність страхових організацій, через які реалізується економічна політика держави щодо задоволення потреб фізичних та юридичних осіб у страховому захисті. Співвідношення між державними та приватними формами страховиків залежить від суспільного устрою країни та економічної політики держави.

Із розвитком підприємництва відбувається створення страхових компаній, які поступово посідають певне місце на страховому ринку України. Більшість з них становлять кептивні акціонерні товариства закритого типу.

Конкуренція невід'ємна частина розвиненого страхового ринку - стимулює страхові компанії до формування оптимальної організаційної структури, чіткого визначення функцій окремих підрозділів.

Специфічною формою організації страхових операцій є взаємне страхування, при якій страховий фонд створюється страхувальниками на безприбутковій основі та має на меті страхування ризиків членів цього товариства.

Для захисту інтересів страховиків в Україні діють професійні об'єднання, функції яких визначені затвердженими Кабінетом Міністрів України положення.




Матеріали сайту призначені виключно для ознайомлення і не можуть бути використані в інших цілях.