Головна Страхове законодавство Статті про страхування
promo

Страхові фонди і форми їх організації

Відносини, то складаються в суспільстві з приводу запобігання втратам та відшкодування збитків, завданих стихійним лихом i нещасними випадками, мають об’єктивний характер i в сукупності формують зміст економічної категорії страхового захисту. Ці відносини відображають пepepoзпoділ грошових коштів, пов'язаний, з одного боку, з формуванням страхового фонду суспільства, а з другого — з відшкодуванням втрат.

Таким чином, щоб система страхового захисту була реально можливою необхідно створити страховий фонд.

Страховий фонд – це сукупність виділених та зарезервованих запасів матеріальних благ, що призначені для страхового захисту ( запобігання, подолання наслідків реалізації страхового ризику та компенсації збитків страхових подій).

Страховий фонд - це частина вилученого національного доходу і валового внутрішнього продукту. Він може бути як у грошовій так і натуральній формі.

Pозмip i структура фондів, які використовуваються iз метою страхового захисту юридичних i фізичних oci6, залежать від багатьох чинників. Насамперед це — теоретичні концепції формування фонду, стан розвитку економіки, співвідношення між формами власності, методи залучення коштів для реалізації соціальних програм, традиції населення, міжнародні відносини тощо.

Економічна теорія виокремлює такі організаційні форми суспільних страхових фондів:
· централізовані натуральні та грошові фонди держави;
· децентралізовані фонди суб’єктів господарювання (caмострахування);
· фонди, які створенні за допомогою (методом) страхування

За рахунок централізованих фондів фінансуються витрати пов’язані із запобіганням і ліквідацією наслідків несприятливих подій, що мають загальнонаціональний характер. Ці фонди створюються державою. Зі свого бюджету держава покриває витрати на відновлення пошкоджених чи знищених об’єктів та надає допомогу потерпілим громадянам. В радянські часи централізовані кошти держави становили в сукупності переважну частину ресурсів, що спрямовувались на страховий захист. Сьогодні на Україні, як правило, за рахунок централізованих фондів фінансуються витрати, пов’язані із запобіганням та ліквідацію несприятливих подій, що мають загальнонаціональний характер, а саме: різке ускладнення погоди (різке зниження температури вище середніх норм, налипання снігу вище середніх норм, сильні повені, зсуви), техногенні катастрофи ( пожар на складах боєприпасів в Новобогдановці, аварій на шахтах i т. iн.) В 2004 р. в результаті чрезвичайних подій в Україні загинуло412 людей, 2330 чоловік отримали поранення.


Крім того, фінансування за рахунок централізованих фондів поширюються на покриття втрат від ризиків підприємств тільки державного сектору.

Але слід відмітити, що склад та структура фондів, призначених для страхового захисту, принципово змінюються в період поступового переходу до економіки ринкового типу. Адже роздержавлення власності вимагає відповідних змін i в її страховому захисті. Вони мають спрямовуватися на прийняття самостійних рішень про страховий захист на piвні недержавних підприємств тобто розширення меж самофінансування. Тому на підприємствах доцільно мати фонд ризику. Так, чинне законодавство дає змогу доводити його розмір до 25 % від суми статутного фонду. Важливо, щоб кошти, призначені для страхового захисту, постійно перебували в ліквідаційній формі.

Тобто більша частина суб’єктів господарювання створює свої внутрішні натуральні або грошові резерви для відшкодування збитків. Такі фонди отримали назву децентралізованих та призначались для самострахування. Такі фонди дають змогу покривати шкоду, завдану переважно дрібними ризиками. В той же час, на організації самострахування суб’єктів господарювання негативно позначилась жорстка податкова політика. Переважна частина підприємств позбавлена через це можливості мати у своєму розпорядженні необхідні грошові резервні фонди.

Перевага самострахування полягає в тому, що воно;
· допомагає оперативно відшкодовувати невеликі збитки;
· не потрібно платити на сторону страхові премії, які мають не лише відшкодувати збитки, заподіяні страховим випадком, а й покрити витрати з виплати комiciї посередникам, утримання офісу i формування прибутку страховика;
· доходи від тимчасового інвестування вільних коштів цих резервів також залишаються юридичній чи фізичній особі, що організовує самострахування;
· підприємство завжди безпосередньо зацікавлена вжити заходів щодо зниження ризиків;
· витрати із власних (внутрішніх) резервів безпосередньо, як правило, не залежать від наслідків ризиків на інших підприємствах..

Проте зазначені переваги децентралізованої форми нагромадження й використання резервних коштів виявляються лише в певних межах, а саме:
· в разі самострахування практично немає розподілу наслідків ризику. Один великий (а нерідко i середній) ризик може призвести до необхідності ліквідувати підприємство;
· Самострахування вимагає відволікання значних ресурсів до резервів.;
· кошти фондів самострахування не зосереджуються на окремому рахунку в банку. Вони перебувають у господарському обороті i на момент, коли постане реальна потреба використати їх за цільовим призначенням, можуть перебувати в неліквідній формі.

Отже, цей канал формування коштів для страхового захисту об’єктивно не може бути визначальним у структурі сукупного фонду страхового захисту.

Отже, можливості забезпечення страхового захисту за рахунок централізованих та децентралізованих фондів дуже обмежені так як торкаються тільки страхових подій загальнонаціонального составу, або дуже малі збитки. Це означає, що надалі більше навантаження має припадати на фонди, створювані завдяки страхуванню. Варто наголосити, що такі фонди е специфічними Вони формуються за рахунок внесків страхувальників. Кошти таких фондів використовуються на чітко визначені цілі — відшкодування збитків, заподіяних страхувальникам внаслідок випадків, заздалегідь обумовлених у договорах страхування

Якщо до цього додати завдання з переорієнтації програм соціального захисту громадян (охорона здоров'я, пенсійне забезпечення, частково освіта) на cтpaxoвi засади, як це зроблено в країнах із ринковою економікою, то перспектива посилення ролі страхування в системі страхового захисту стає очевидною.

Таким чином, кооперативні, громадські підприємства и населення вдавалися не лише до самострахування, а й організовували захист своїх матеріальних інтересів на випадок ризику за рахунок коштів фондів, що створювалися завдяки страхуванню. Так можна було нагромаджувати кошти не лише на захист майна, а й на вирішення низки соціальних питань (страхування на випадок постійної або тимчасової втрати працездатності, страхування на дожиття, до весільне страхування тощо). Проте відносно низький рівень доходів населення гальмував розвиток зазначених видів страхування.

З огляду на сказане з’ясуємо витоки страхування, його еволюцію, а також розкриємо сутність, функції, основні принципи та роль страхування у нашому суспільстві.




Матеріали сайту призначені виключно для ознайомлення і не можуть бути використані в інших цілях.