Головна Страхове законодавство Статті про страхування
promo
Згідно закону України "Про страхування" перестрахування – це страхування одним страховиком (цедентом, перестрахувальником) не визначених договором умовах ризику виконання всіх або частини своїх обов’язків перед страхувальником у іншого страховика (перестраховика)

Цедент (перестрахувальник) – страховик, що передає за плату частину прийнятого за договором зі страхувальником ризику на перестрахування іншому страховикові.

Страхування відповідальності є специфічним видом страхування, в якому об'єктом виступає відповідальність перед третіми особами, котрим може бути завдано збитку внаслідок якихось дій або бездіяльності страхувальника. Таким чином, поруч зі страховиком і страхувальником третьою стороною відносин виступають будь-які, не визначені раніше (треті) особи.

Екологічне страхування це страхування цивільної відповідальності підприємств за заподіяну шкоду фізичним та юридичним особам внаслідок техногенно-екологічних аварій чи випадкового забруднення навколишнього природного середовища.

Страхування професійної відповідальності об’єднує види страхування майнових інтересів різних категорій осіб, які при виконані професійної діяльності можуть завдавати шкоду третім особам. В загальному плані цей вид страхування поширюється наст рахування відповідальності роботодавців, які представляють робітників перед третіми особами.

Мета цього виду страхування є захист майнових інтересів виробника у разі висунення до нього претензій з боку споживачів його продукції або послуг.

Суб’єктами цього виду страхування є : виробник продукції або послуг; споживачі вказаної продукції або послуг та страховик..

Об’єктом страхування виступає цивільна відповідальність виробника за надану продукцію або послуги.

У середині XIX століття в результаті стрімкого розвитку промисловості, ускладнення технологічних процесів почастішали нещасні випадки на виробництві та професійні захворювання. Тому постала гостра потреба в законодавчих актах, що регулюють взаємини роботодавця та його службовців у процесі виробництва. Перші законодавчі норми передбачали слабкий правовий захист службовця. Він мав довести не лише сам факт шкоди своєму здоров'ю під час роботи на роботодавця, а й те, що ця шкода стала наслідком грубої необережності роботодавця або порушення ним вимог охорони праці. Розвиток законодавства європейських країн привів до встановлення суворої відповідальності роботодавця за шкоду життю та здоров'ю службовця. Якщо нещасний випадок стався не внаслідок грубої помилки, якої припустився службовець, чи навмисного невиконання ним своїх зобов'язань, йому має бути виплачена компенсація. Наприкінці 60-х років багато європейських країн ввели закон про обов'язкове страхування відповідальності роботодавця.



Матеріали сайту призначені виключно для ознайомлення і не можуть бути використані в інших цілях.